Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-643/11

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем України

 31.05.2011 р.                                                                                                           м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді  Сенько Л.Ю.

при секретарі Колесник Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

       Позивач  звернувся до суду з цим позовом, в якому  вказав, що відповідач по справі ОСОБА_2  20 травня  2010 року  позичив у нього 20 000 гривень, які зобов’язався повернути по першій вимозі.

      Перший раз позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути кошти в січні 2011 року. ОСОБА_2 пообіцяв що поверне борг до 15.01.2011 року та надав відповідну розписку.

Позивачу кошти терміново потрібні були для його лікування, є інвалідом третьої групи.

          При повторних неодноразових зверненнях позивача до відповідача щодо повернення боргу в сумі 20 000 грн., останній боргу не повернув та не повертає.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 20 000 грн. боргу за договором позики,  350 гривень витрат на правову допомогу, 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи та 161,02  грн. державного мита.  

    В судове засідання  позивач надав до суду заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги  в повному обсязі та просив їх задоволити, а також дану справу розглянути в заочному порядку у його відсутність.

     Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений. Заяв та заперечень від нього  до суду не надійшло.

     Відповідно до вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

          Дослідивши матеріали справи, а саме: оригінал розписки в якій зазначено, що ОСОБА_2 взяв в борг  у ОСОБА_1 26.05.2010 року 20 000 грн. та зобов’язався повернути по перші вимозі, а  також оригіналом розписки від 07.01.2011 року в якій зазначено що ОСОБА_2 зобов’язався повернути борг ОСОБА_1 в сумі 20 000 грн. до 15 січня 2011 року, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).                     

          Відповідно до п.2 ст. 509 ЦПК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.. 11 ЦПК України, в яких вказано, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно п.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

            Відповідно до ст.. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.                   

Відповідно ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), оскільки відповідно ч.1 ст.612 ЦК України божник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                     Згідно ст. 1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження договору позики та його умов, можуть бути представлені розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем позичальнику грошової суми.  Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов’язаний  сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 цього кодексу, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; ст.. 1048 ч.2 п.1 ЦК України  договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного  розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний  із здійсненням підприємницької діяльності хоча б одного із сторін.                          

       Встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 уклав договір позики з ОСОБА_1, за яким отримав 26.05.2010 року 20 000 грн.  у позивача ОСОБА_1 (а.с.9), та  даний борг по даний час  не повернув.

     Отримання  позикодавцем –позивачем позичальнику –відповідачу грошової суми, а саме 26.05.2010 року –20 000 грн.,    підтверджується оригіналом розписки, наданою до суду позивачем.

      Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цих кодексом.

        Відповідач  ні заперечень, ні жодних доказів до суду не надав.

      Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні  дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів в порядку, передбаченому ст. ст. 185,187,189 ЦПК України.

          Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Відповідно до ст.545 ЦК України зазначено, що прийнявши виконання , кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник   видав кредиторові борговий документ, кредитор , приймаючи виконання зобов’язання , повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці,яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.

          Відповідно до ст. 79, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, їх несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

         Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з  другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

     З матеріалів справи встановлено, що відповідно до квитанції № 82 від 12.05.2011 року позивачу ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 була надана правова допомога, на яку позивач поніс  витрати в сумі 350 грн. (а.с. 13), та відповідно до адресної довідки СГІРФО Жмеринського РВ УМВС уточнено анкетні дані відповідача, а саме як зазначено в позовній заяві він не ОСОБА_2, а ОСОБА_2.  

          Керуючись статтями 10, 11,15, 30,58,59, 60, 61,79,84,85, 88, 212-215, 224, 509 ЦПК України, ст.ст. 207,  530, 545,610,612, 625, 626, 1046,1047, 1048, 1050  ЦК   України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2,  суму боргу за договором позики в розмірі  20 000  (двадцять тисяч ) грн.,    350 ( триста п’ятдесят) грн. витрат на правову допомогу;  а також судові витрати: 200 ( двісті) грн. державного мита та 120 (сто двадцять) гривень  витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:Л. Ю. Сенько