Справа № 22-а - 44/07 Головуючий у 1 інстанції Луньова Т.М.
Категорія №12 Доповідач Сівчук Є.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 р. місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Мудренко Л.І., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю третіх осіб ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Ковельської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2про визнання недійсним п.п.4.2 пункту 4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004р. за №15/9 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_2. на постанову Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2006р., -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся з адміністративним позовом до Ковельської міської ради про визнання недійсним підпункту 4.2 пункту 4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004 р. №15/9 «Про безплатну передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель».
Зазначеним рішенням передано у приватну власність ОСОБА_2земельну ділянку площею 560 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку. Раніше ОСОБА_2. користувався земельною ділянкою розміром 475 кв.м. Збільшення земельної ділянки відбулось за рахунок заїзду до його будинку, який зменшився з 8 м до 4 м.
Вважає, що ОСОБА_2незаконно передано частину заїзду, оскільки ця земля відноситься до загального користування і не може передаватись у приватну власність.
Покликаючись на зазначені обставини, просив визнати недійсним підпункт 4.2-П.4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004 р. № 15/9. ,
Постановою Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 р. позов задовольнено. Підпункт 4.2 пункту 4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004 р. №15/9 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), ведення садівництва, гаражного будівництва» визнати протиправним і скасувати.
Стягнуто з відповідача - Ковельської міської ради в користь позивача ОСОБА_1. судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
В поданій апеляційній скарзі третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2. зазначає, що судом порушені норми процесуального права в частині розгляду справи у відсутності представника Ковельської міської ради.
Крім того, суд неповно з'ясував обставини справи, не витребував і не оглянув план забудови міста та не з'ясував чи передбачений спірний заїзд у генеральному плані.
Покликаючись на зазначені обставини просить скасувати постанову і в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників третьої особи ОСОБА_3. та ОСОБА_4., які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши встановлені обставини та зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду першої інстанції скасуванню та прийняття нової постанови.
Задовольняючи позов ОСОБА_1. і скасовуючи підпункт 4.2 пункту 4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004 р. №15/9, згідно якого передано у приватну власність ОСОБА_2земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель в розмірі 560 кв.м. по АДРЕСА_1, суд виходив з того, що земельна ділянка ОСОБА_2. збільшилась на 60 кв.м. за рахунок земель Ковельської міської ради, а саме проїзду до будинку ОСОБА_5., чим порушено п.3 підпункту «а» ст.83 ЗК України, де зазначено, що землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, тощо) не можуть передаватись у приватну власність.
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та суперечить їм.
Як вбачається з матеріалів справи і це стверджується судом першої інстанції, що земля під заїздом є комунальною власністю і належить до відання Ковельської міської ради. Спірним заїздом до свого будинку користується один ОСОБА_1., а тому він не відноситься до земель загального користування, які відповідно до ст.83 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність.
Таким чином, висновок суду про необхідність змінювати цільове призначення землі, що використовується під заїзд, згідно ст.20 ЗК України, є надуманим.
Ковельська міська рада в межах своєї компетенції, на основі висновку до технічної документації розробленої ліцензованою організацією та погодженою управлінням містобудування та архітектури підставно 23.01.2004 р. прийняла рішення №15/9 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 560 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 в м.Ковелі та видала Державний акт. (а.с. 22, 47-52,59-64, 66)
Доводи ОСОБА_1., що рішенням Ковельської міської ради було звужено заїзд до його будинку до 4-х метрів 18 см, що утруднює заїзд, не можуть бути підставою для скасування зазначеного рішення.
Згідно п.3.22 ДБНУ 360-92 Планування і забудови міських і сільських поселень у районах садибної забудови, ширина проїзду встановлюється 3,5 метра (а.с. 106).
Посадка декоративних дерев, влаштування тротуару в проїзді, жодним нормативним актом, в тому числі і проектом забудови земельної ділянки, що виданий ОСОБА_1. 12.03.1979 р. - не передбачена.
Крім цього, в зазначеному проекті ширина заїзду у двір встановлена З метри (а.с. 7-8).
Таким чином, права ОСОБА_1. як землекористувача не порушені, тому підстав для скасування рішення міської ради не знайдено.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2- задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 р. скасувати.
В позові ОСОБА_1до Ковельської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2про визнання недійсним п.п.4.2 пункту 4 рішення Ковельської міської ради від 23.01.2004 р. № 15/9 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.