Справа № 22-3328                                  Головуючий у 1 інстанції Харченко О.П.

Категорія     20                                        Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                 Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С,  Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  завданої злочином, -

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить змінити рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 лютого 2007 року,  яким позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені частково: на її користь з відповідача стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 345 грн.25 коп.,  за надання юридичної допомоги 100 грн.,  витрати у розмірі 30 грн. за сплату інформаційно-технічного збору та у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.,  а також на користь держави судовий збір 51 грн.,  - в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення,  яким зменшити суму моральної шкоди до 500 грн.,  посилаючись на те,  що судом дуже завищена сума моральної шкоди і не відповідає глибині страждань позивачки; крім того,  судом не враховано,  що у нього на вихованні знаходяться двоє неповнолітніх дітей,  більш того він сам постраждав під час ДТП і тому несе затрати на своє лікування,  тому стягнута судом сума моральної шкоди ляже тяжким тягарем на плечі його сім'ї,  яка також потребує матеріальної допомоги.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги,  поосив її задовольнити.

Позивачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги,  вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено,  що постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 вересня 2005 року встановлена

вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину,  який полягає у спричиненні 11 лютого 2004 року позивачці легких тілесних ушкоджень з корокочасним розладом здоров'я,  згідно якої ОСОБА_1. дав згоду на закриття кримінальної справи за  ст.  125 ч.2 КК України за  ст.  ст.  6,  1 п."б",  8,  9 Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року. Суд дійшов висновку,  застосування амністії і закриття справи з нереабілітуючих підстав не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  завданої злочином.

Судом також встановлено,  що у зв'язку із спричиненням позивачці тілесних ушкоджень з вини відповідача,  вона вимушена була лікуватися,  на що витратила 345 грн. 25 коп.,  що підтверджено наданими довідками та чеками.

Суд першої інстанції дійшов також висновку,  що злочинними діями відповідача позивачці спричинена моральна шкода,  яка полягає в моральних стражданнях позивачки,  оскільки вона є інвалідом другої групи і тривалий час хворіє; злочинними діями відповідача було порушено її звичний устрій життя,  оскільки вона вимушена була докладати додаткових зусиль для лікування,  а також не могла здійснювати належний догляд за чоловіком -інвалідом першої групи.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно визначив правовідносини,  які виникли між сторонами,  надав їм належну оцінку і вірно застосував  ст.  1166 ЦК України,  відповідно до якої майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала,  а також  ст.  1167 ЦК України,  відповідно до якої моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1. обвинувачувався у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  125 ч.2 КК України за те,  що 11 лютого 2004 року на Центральному ринку в м. Артемівську,  знаходячись у нетверезому стані,  на грунті неприязливих відношень до ОСОБА_2.,  з силою штовхнув її,  від чого остання упала на землю і отримала легкі тілесні ушкодження,  які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 вересня 2005 року ОСОБА_1. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі  ст.  ст.  6,  1 п."б" Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року.

Таким чином,  розглядаючи справу,  суд першої інстанції повно,  всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін,  встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те,  що майнова і моральна шкода позивачці були спричинені з вини відповідача,  який і повинен на підставі діючого ^законодавства відшкодувати їй спричинену ушкодженням здоров'я шкоду. Висновки суду грунтуються на матеріалалх справи та відповідають вимогам закону.

Визначаючи розмір суми,  що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди,  суд урахував конкретні обставини справи,  характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_2.,  перебування останньої на лікуванні у зв'язку із тілесними ушкодженнями,  порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3  ст. 23 ЦК України визначив таке відшкодування у розмірі 2 000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про зменшення розміру моральної шкоди є безпідставними,  оскільки відповідно до 4.4  ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди,  завданої фізичною особою,  залежно від її матеріального становища,  крім випадків,  коли шкоди завдано вчиненням злочину.

За таких обставин,  оскільки суд першої інстанції не допустив порушень при застосуванні норм матеріального права та вчиненні процесуальних дій,  апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,  а рішення - без змін.

Керуючись  ст.  303,  308,  312 ч.1 п.1,  314 ч.1 п.1,  315 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.