Справа № 22а-424 / 07 р.                                 Головуючий першої інстанції Алєйніков В.О.

Категорія: 22                                                      Суддя - доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.

УХВАЛА

2007 року березня місяця ЗО дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого Паліюка В. /7., суддів: Лівійського І.В., Шодох З.Л., при секретарі: Негрун І.О., за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.    Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату (далі - військовий комісаріат) про захист права на пенсійне забезпечення.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військового комісаріату про захист права на пенсійне забезпечення.

Позивач зазначав, що після звільнення з військової служби йому була призначена щомісячна пенсія. З 1 січня 2005 р. раніше призначена пенсія була перерахована з врахуванням положень ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. (з наступними змінами) (далі - Закон від 9 квітня 1992 p.).

В той же час, як вважав позивач, військовий комісаріат не повністю реалізував вимоги ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 p., оскільки незаконно відмовився перерахувати пенсію на підставі тих нормативно-правових актів, які були прийняті в період з 1992 р. по 2004 р.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив постанову скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення його вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що військовий пенсіонер до 1 січня 2005 р. не має права на перерахунок пенсії, а нормативно-правові акти, які приймалися в період з 1992 р.

по 2004 р., на думку суду, не мають правового значення до реалізації ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать конституційним засадам регулювання пенсійних відносин в Україні.

Так, місцевим судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що позивач є військовим пенсіонером, а тому має право на відповідне пенсійне забезпечення.

Згідно з першою редакцією ч. З ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р. «призначені військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей пенсії щорічно перераховуються згідно з установленим за станом на 1 січня поточного року рівнем грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, з якого обчислюються пенсії».

Положення ч. З ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 p., з врахуванням змін від 4 лютого 1994 p., передбачали, що: «призначені військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Нова редакція ч. З ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р. (зміни від 16 грудня 2004 р.) вказує, що: «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону».

Системний аналіз ч. З ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 p., як в першій, так і в другій редакції, свідчить про наявність обов'язку в перераховуванні призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей пенсій. При цьому, вказана норма не містить будь-яких обмежень щодо реалізації цього права.

Щодо ч. З ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р., в редакції від 16 грудня 2004 р., то вона в логічній послідовності уточнює це право. Зокрема, вказує на такі види грошового забезпечення, як: надбавки, доплати, підвищення та премії. Водночас, ч. 4 цієї норми Закону обмежує право на перерахунок пенсії лише щодо чергових військових (спеціальних) звань.

Між тим, місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову, не звернув належної уваги на викладені вище вимоги спеціального законодавства та обставини справи. Хоча це має суттєве значення для вірного вирішення спору.

В зв'язку з чим, постанова місцевого суду, яка ухвалена в порушення норм матеріального права (п. 4 ст. 202 КАС України), підлягає скасуванню, але без ухвалення нової постанови з врахуванням наступного:

-відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 p.», вирішити зазначені позовні

2

3

вимоги можливо лише за участі відповідного органу Пенсійного фонду України, оскільки вони торкаються прав та обов'язків цього спеціального суб'єкта;

- місцевий су/і на час розгляду спору не міг притягнути його для участі в справі, а апеляційний суд - позбавлений такої можливості.

Тому судова колегія апеляційного суду не має процесуальної можливості вирішити по суті позовні вимоги без притягнення для участі в справі відповідний орган Пенсійного фонду України.

Водночас, положення ст. 204 КАС України, які передбачають підстави для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, не вказують на таку підставу, яка зазначена, наприклад, в нормах ЦПК України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Колегія судді»*, враховуючи викладене, а також вік позивача, його вимоги, які направлені на захист соціальних прав, а також необхідність розгляду справи в «розумні строки», вважає за необхідне застосувати за аналогією п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України. В зв'язку з чим, справа після скасування постанови підлягає направленню на новий розгляд до того ж місцевого суду.

При новому розгляді справи місцевому суду необхідно врахувати викладене, визначитися з колом відповідачів, з'ясувати їх права та обов'язки щодо виплат заборгованості по пенсіях, встановити належного відповідача і, в залежності від встановленого, вирішити справу у відповідності до чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 9, 195, 204, 206 КАС України та ст. 311 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2006 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду, але іншому судді.

Головуючий:   підпис

Судді:                     підписи

Згідно з оригіналом: заступник голови апеляційного суду Миколаївської області

В.П.Паліюк