ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
07.04.2011Справа №5002-8/261-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лідер", Київська область, м. Вишневе
до - Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", АР Крим, м. Феодосія
про стягнення 155776,40грн.
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Константинов В.В, директор
Від відповідачів – ОСОБА_1, представник по довіреності від 23.03.11р.
Суть спору: Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лідер" звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача – Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості 130000грн, 3? річних у розмірі 6146,40грн, інфляційні збитки у розмірі 19630,00грн.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В судовому засіданні 07 квітня 2011 року, позивач надав суду заяву про зменшення розмірі позивних вимог, відповідно до якої останній зазначив, що 05 квітня 2010 року Державне підприємство «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» сплатило суму основного боргу в розмірі 130000,00грн (квитанція від 05 квітня 2011 року №209).
У зв’язку із чим, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» суму 3% річних в розмірі 6146,40грн і інфляційні збитки в розмірі 19630,00грн.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні вимог щодо стягнення з Державного підприємства «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» суми 3% річних в розмірі 6146,40грн і інфляційні збитки в розмірі 19630,00грн – відмовити.
Справа слуханням відкладалася в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
05 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» (Продавець) та Державним підприємством «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №30.
Згідно із п. 1.1 Договору від 05 січня 2009 року, Продавець, зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язаний прийняти даний товар та оплатити його на умовах Договору та згідно накладних.
Відповідно до п. 5.1 Договору від 05 січня 2009 року, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 20 січня 2012 року.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.3 Договору від 05 січня 2009 року, Відповідач зобов'язався оплатити вартість товару за відпускними цінами, що включають в себе договірну ціну товару на складі продавця та ПДВ у розмірі 20 %, зазначеними в накладних на товар, шляхом попередньої оплати, або після плати, але не пізніше ніж 14 календарних днів з моменту його отримання.
З 11 березня 2009 року по 18 травня 2009 року Позивач поставив Відповідачу товарів на загальну суму 219134,57грн, що підтверджується видатковими накладними на кожну поставлену партію товару та виданими Позивачу довіреностями про отримання Відповідачем товару:
- Видаткова накладна № РН - 060 від 11.03.2009р. на суму 216357 грн. 89 коп.; Довіреність № 62 від 11.03.2009р., а також Рахунок - фактура № СФ - 105 від 11.03.2009р. на суму 216357 грн. 89 коп. та Податкова накладна від 11.03.2009р. за порядковим № 71.
- Видаткова накладна № РН - 165 від 18.05.2009р. на суму 2776 грн. 68 коп.; Довіреність № 134 від 18.05.2009р., а також Рахунок - фактура № СФ - 239 від 18.05.2009р. на суму 2776 грн. 68 коп. та Податкова накладна від 18.05.2009р. за порядковим № 178.
Як посилається позивач у своєму позові Відповідач за товар, який він прийняв згідно із вищезазначеними документами, перестав у повній мірі розраховуватись, сплативши лише частково грошову суму розміром 89134 грн.57коп., внаслідок чого за Відповідачем виникла заборгованість в розмірі 130000,00грн.
В судовому засіданні 07 квітня 2011 року, позивач надав суду заяву про зменшення розмірі позивних вимог, відповідно до якої останній зазначив, що 05 квітня 2010 року Державне підприємство «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» сплатило суму основного боргу в розмірі 130000,00грн (квитанція від 05 квітня 2011 року №209). У зв’язку із чим, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» суму 3% річних в розмірі 6146,40грн і інфляційні збитки в розмірі 19630,00грн.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як раніше встановлено судом, 05 квітня 2010 року Державне підприємство «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» сплатило суму основного боргу в розмірі 130000,00грн (квитанція від 05 квітня 2011 року №209).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Представник позивача надав суду розрахунок сум 3% річних та індексу інфляції, згідно до якого просить суд стягнути з Державне підприємство «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» – суму 3% річних в розмірі 6146,40грн і інфляційні збитки в розмірі 19630,00грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по штрафним санкціям перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер».
Суд розглянувши представлений розрахунок, вважає що позовні вимоги, щодо стягнення з Державного підприємства «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» – суми 3% річних в розмірі 6146,40грн і інфляційні збитки в розмірі 19630,00грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» підлягають задоволенню.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
07 квітня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 11 квітня 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське-технологічне бюро «Судокомпозит» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Куйбишева, буд.14; ЄДРПОУ 14310554; р/р 26000047822001 в ФАКБ „ІМЕКСБАНК" в АРК в м. Сімферополі, МФО 308304; р/р 2600330130468 Феодосійське відділення ВАТОЩАД м. Феодосія, МФО 384049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 74; Фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, оф. 503; Код ЄДРПОУ: 32393201; р/р 26004053100197 в КРУ КБ „Приватбанк" м. Київ, МФО 321824) 3% річних в розмірі – 6146,40грн; суму індексу інфляції в розмірі 19630,00грн; 1557,76грн – державного мита; 236,00грн – витрат пов’язаних із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.