Справа № 22ц-85/2008 |
|
Головуючий у першій інстанції |
|
|
Філатова Л.Б. |
Категорія - цивільна |
|
Доповідач - Острянський В.І. |
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 січня 2008 року |
|
м. Чернігів |
||
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: |
||||
головуючого: |
Коренькової З.Д. |
|
||
суддів: |
Острянського В.І, |
Квача М.О., |
||
при секретарі: |
Вареник О.М. |
|
||
з участю: представника ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” Кузьменко Н.В., ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах” на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах” про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16.11.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах” на користь позивача 1781 грн. 52 коп. матеріальних збитків і 1000 грн. моральної шкоди. На дане рішення подана апеляційна скарга відповідачем, в якій він просить скасувати рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам, які були надані в судовому засіданні. Відповідачем були представлені документи, а саме: витяг з електронного реєстру страхових випадків, копія журналу реєстрації страхових випадків сервісного центру, з яких вбачається, що позивач не звертався до філії з заявою про виплату страхового відшкодування. Також, посилається на те, що страхувальник, або інша довірена особа, яка керує транспортним засобом зобов”язані негайно повідомити сервісний центр, або, у випадку неможливості повідомити, останні повинні надати докази відсутності такої можливості і повідомити цілодобовий сервісний центр Страховика відразу. При розгляді справи, суд не звернув уваги на зазначені докази і поклався на показання свідка позивача ОСОБА_2, який раніше працював у ЧФ ЗАТ „СК „Інкомстрах” та мав доступ до службових документів, а тому копія заяви, що була надана позивачем як доказ, могла потрапити через ОСОБА_2, який є близьким знайомим останнього. Не звернув уваги суд і на те, що на копії заяви відсутні реквізити відповідача по справі (дата прийняття заяви, реєстраційний номер, підпис, прізвище особи, що прийняла заяву).
Задовольняючи частково позовні вимоги, у вигляді стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 1781 грн. 52 коп., суд першої інстанції встановив слідуюче. 10.06.2007 року мав місце страховий випадок і відповідно до п.п. 16.2 п.16 Договору страхування, страховий випадок був застрахований, а отже завдані збитки у відповідності до ст. 988 ЦК України підлягають відшкодуванню. Також, знайшло підтвердження те, що ОСОБА_1, хоча і не повідомляв цілодобовий сервісний центр Страховика про настання події, але відповідно до правил ст. 991 ЦК України та Договору страхування дані обставини не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і те, що в результаті неправомірного заперечення відповідачем факту звернення 11.06.2007 року до страховика за страховим відшкодуванням, позивач зазнав моральних страждань та душевних хвилювань, що виразились в обуренні відповіддю відповідача на звернення. Тому, суд врахував розмір збитків та вийшов із засад розумності, стягнувши на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду та пояснення свідка ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Постановивши рішення в частині стягнення матеріальної шкоди як страхового відшкодування, місцевий суд виходив з того, що між сторонами по справі 27 липня 2006 року було укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту: автомобіля „Део Ланос” (а.с.9-11); що в період дії цього договору 10 червня 2007 року автомобіль, належний ОСОБА_1, внаслідок викиду каміння (гравію) отримав пошкодження і 11 червня 2007 року позивач з приводу страхового відшкодування звернувся до відповідача в особі Кузьменко Н.В., що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, які були покладені в основу рішення суду та поясненнями свідка ОСОБА_3, даних останнім в засіданні апеляційного суду; що наведені обставини є страховим випадком „Стихійне лихо”, передбаченим п.16.2 Договору між сторонами (а.с.9), чого не заперечували сторони в засіданні як місцевого, так і апеляційного суду і за висновком спеціаліста № 324 експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 08 жовтня 2007 року (а.с.22-30) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Део Ланос”, державний реєстраційний № НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження 10 червня 2007 року від ударів каміння(гравію), складає: 1781 грн. 52 коп.
Суд першої інстанції також вважав, що ОСОБА_1 дійсно не повідомив цілодобовий сервісний центр відповідача по справі про настання події, що має ознаки страхового випадку. Однак, дані обставини не є визначальними по даній справі, оскільки за правилами ст.991 ЦК України та п.32.19 Договору між сторонами, неповідомлення сервісного центру Страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування Страхувальнику, тобто позивачу по справі.
Такий висновок місцевого суду в цій частині позовних вимог підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивач був зобов”язаний негайно з місця події повідомити цілодобовий сервісний центр Страховика-відповідача по справі; що заява, надана суду позивачем не зареєстрована в електронному реєстрі страхових випадків, не містить прізвища та підпису особи, що прийняла заяву - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині вимог і спростовуються матеріалами справи, дослідженими місцевим судом.
Проте, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, місцевий суд порушив порядок та підстави її стягнення, встановлені чинним законодавством України.
Зокрема, зі змісту Договору добровільного страхування засобу наземного транспорту від 28 липня 2006 року, підписаного його учасниками (а.с.9-11) вбачається, що сторони погодились з тим, що відшкодуванню за цим Договором не підлягають непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути викликані страховим випадком, в т.ч. і моральна шкода (п.34.4 Договору).
Тому, враховуючи наведене, висновок суду про стягнення моральної шкоди з ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” в розмірі 1000 грн. в користь ОСОБА_1 не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог.У зв”язку з наведеним, підлягає також зміні розмір державного мита, яке необхідно стягнути з страхової компанії в користь держави: з 59 грн.50 коп. на 51 грн., згідно з правилами ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 979, 991 ЦК України апеляційний суд,
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Інкомстрах” задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 листопада 2007 року в частині стягнення з ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” в користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди - скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог, визначивши до стягнення з ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” в користь ОСОБА_1 всього - 2061 грн. 52 коп.
Розмір державного мита, що підлягає стягненню з ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” в користь держави змінити і визначити до стягнення
з ЗАТ”Страхова компанія „Інкомстрах” в користь держави 51 грн. державного мита.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: