ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
01.03.2011Справа №5002-15/6176-2010
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5; ЄДРПО 20671506)
До відповідача Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97566, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-Б; 97564, АР Крим, Сімферопольський район, с. Каштанове, вул. Богданова, 17-А; ЄДРПОУ 30535157)
Про стягнення 189 871,54 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №07 від 06.01.2011
Від відповідача – ОСОБА_2., представник, довіреність №02 від 05.01.2011, ОСОБА_3 представник, довіреність від 01.02.2011
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 181 571,89 грн. основного боргу, 2 275,89 грн. інфляційних втрат, 908,25 грн. 3% річних, 5 115,51 грн. пені та судові витрати.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договору №2247 від 04.05.2009 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення (водовідведення) стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не виконав, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 181 571,89 грн., що й стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 275,89 грн. інфляційних втрат, 908,25 грн. 3% річних та 5 115,51 грн. пені.
Представник відповідача представив суду відзив на позов та заяву з проханням зменшити розмір пені в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
04.05.2009 між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Виробник, позивач) та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (Споживач, відповідач) укладено|ув'язнений| договір №2247 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с.10-15).
Згідно з пунктів 2.2, 2.3 Договору, Виробник бере на себе зобов’язання на умовах даного договору забезпечувати Споживача холодною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення споживача. Споживач бере на себе обов’язки споживати послуги водопостачання та водовідведення в кількості не більшій встановленого нормативного об’єму.
Згідно пункту 4.2.1 Договору оплата Споживачем, який не є бюджетною організацією, проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Виробника у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Споживачем до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок Споживача за послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання Споживачем виставленого Виробником рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавались послуги по дійсному Договору.
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки: №2247 від 20.08.2010 на суму 64 785,95 грн., №2247 від 21.09.2010 на суму 78 750,53 грн., №2247 від 18.10.2010 на суму 33 339,23 грн., №2247 від 22.11.2010 на суму 61 590,89 грн., на загальну суму 238 466,60 грн. (а.с.20-31).
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунку.
Також, на підтвердження об’ємів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем складались акти виконаних робіт, які підписувались представниками обох сторін (а.с.20-31).
У позовній заяві позивач вказує, що відповідач за надані послуги сплатив лише 56 894,71 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за надані послуги у розмірі 181 571,89 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимог Договору та чинного законодавства зобов’язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 181 571,89 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, отже підлягає стягненню з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 275,89 грн. інфляційних втрат та 908,25 грн. 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Пунктом 7.4.3 Договору встановлено, що Виробник має право, при порушені Споживачем умов даного договору, застосовувати санкції згідно діючого законодавства.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 275,89 грн. інфляційних втрат та 908,25 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 115,51 грн. пені.
Пунктом 7.4.2 Договору встановлено, що Виробник має право, при порушені Споживачем строку внесення платежів, стягувати неустойку (пеню) згідно діючого законодавства.
Приписами пункту 6 статті 231 господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 5 115,51 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань по оплаті наданих послуг за договором №2247 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 04.05.2009 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 90% та стягнути з відповідача 511,56 грн. пені.
Згідно пункту 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97566, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-Б; 97564, АР Крим, Сімферопольський район, с. Каштанове, вул. Богданова, 17-А; ЄДРПОУ 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5; ЄДРПО 20671506) 181571,89 грн. основного боргу, 2275,89 грн. інфляційних втрат, 908,25 грн. 3% річних, 511,56 грн. пені, 1898 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 02.03.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.