ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
02 червня 2011 р. Справа 16/1/2011/5003
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця
до: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Вінниця
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу
та за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Вінниця
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця
про визнання договору купівлі-продажу удаваним
Головуючий суддя Нешик О.С.
Cекретар судового засідання Семенько Д.А.
Представники:
позивача за первісним, відповідача за зустрічним позовами: ОСОБА_3 - діє на підставі довіреності від 31.01.11 р.;
відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовами: СПД ОСОБА_2 - паспорт
ВСТАНОВИВ :
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованості в сумі 18985,00 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товару з відстрочкою оплати №1 від 04.04.2008 року.
Ухвалою суду від 05 квітня 2011 року порушено провадження у справі №16/1/2011/5003 та призначено її до розгляду на 19 квітня 2011 року.
15 квітня 2011 року до суду надійшов зустрічний позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу №1 від 04.04.2008 року удаваним (вх. №5003/794/2011 від 15 квітня 2011 року). Мотивуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначив, що під виглядом договору купівлі-продажу товару з відстрочкою оплати між сторонами 04 квітня 2008 року було укладено договір безоплатного зберігання речей.
Ухвалою суду від 18 квітня 2011 року зустрічний позов призначений для спільного розгляду з первісним на 19 квітня 2011 року.
19 квітня 2011 року в зв'язку з неявкою представника відповідача за первісним позовом та ненаданням всіх необхідних для розгляду справи документів, судове засідання відкладено на 05 травня 2011 року.
04 травня 2011 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом (вх. №08-46/5947/11 від 04.05.2011 року) з проханням надіслати матеріали справи №16/1/2011/5003 до слідчих органів, а саме до Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
Під час слухання справи, 05 травня 2011 року, суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, про що винесено відповідну ухвалу від 05 травня 2011 року.
Також в даному судовому засіданні на підставі клопотання сторін оголошено перерву до 02 червня 2011 року.
02 червня 2011 року представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги первісного позову та заперечив щодо задоволення зустрічної позовної заяви.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 суду пояснив, що Замостянським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області не розглядається та не проводиться перевірка його заяви про порушення проти ФОП ОСОБА_1 кримінальної справи, оскільки вказану заяву ним відкликано.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №1 купівлі-продажу товару з відстрочкою оплати (а.с.5).
Відповідно до пункту 1. договору ОСОБА_1 зобов'язався продати товар, а ОСОБА_2 купити товар з відстрочкою оплати в кількості і асортименті, що вказані в оформлених накладних №ПП-000000001 від 04 квітня 2008 року, які є невід'ємною частиною цього договору на суму 18985,00 грн.
Пунктом 3 договору сторони домовились, що покупець - ФОП ОСОБА_2 зобов'язується розрахуватись за отриманий товар на протязі двох місяців з моменту отримання товару. Після оплати покупцем отриманого товар, постачальник надає покупцеві підтверджуючі документи.
Факт отримання відповідачем товару стверджується видатковою накладною №ПП-000000001 від 04.04.2008 року, що містить скріплені печатками підписи обох сторін, договором №1 від 04.04.2008 року та іншими матеріалами справи.
В термін, обумовлений договором, відповідач не сплатив кошти за отриманий товар, в зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 18985,00 грн. Дана обставина підтверджується поясненнями представника позивача та не заперечується відповідачем.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1 від 04 квітня 2008 року є договором купівлі - продажу.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 18985,00 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши матеріали зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу товару з відстрочкою оплати №1 від 04 квітня 2008 р. удаваним, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.215 ЦК України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до частин 1-2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Удаваний правочин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.
Статтею 936 ЦК України, встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю у схоронності. Статтею 944 цього Кодексу, передбачено, користування річчю, переданою на зберігання, а саме: зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Таким чином, даною нормою передбачається, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю, зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Проаналізувавши умови спірного договору купівлі-продажу товару з відстрочкою оплати №1 від 04 квітня 2008 року суд приходить до висновку, що оспорюваний стороною договір, не є удаваним правочином.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Закон не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем не доведено факту обману, зловживання довірою, здійснення з боку позивача психічного тиску і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Крім того, судом не вбачається, що при укладанні сторонами договору купівлі - продажу фактично виникли відносини по зберіганню майна.
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновків що відповідачем не надано доказів на підставі яких суд мав би дійти висновку про наявність законних підстав визнати вчинений між сторонами правочин удаваним та відсутність у ФОП ОСОБА_2 майнових зобов’язань по відношенню до ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар.
В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наведеного, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Судові витрати за розгляд даної справи відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовами.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-
ВИРІШИВ :
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 18985,00 грн. боргу; 189,85 грн. витрат на сплату держмита; 236 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В зустрічному позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Нешик О.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2011 р.
віддрук. примірн.:
1 - до справи