ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.05.11 р.                                                                                 Справа № 9/75                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”,  м. Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк

про стягнення 53 560 908грн.83коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. – представник (за довіреністю №540 від 01.10.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_2. - представник (за довіреністю №15-3850 від 30.09.2010р.).

З 31.05.2011р. о 14год.40хв. по 31.05.2011р. о 16год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь - металургійний завод”,  м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 53 560 908грн.83коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 38 762 689грн.47коп., інфляційних витрат в розмірі 11 997 747грн.80коп. та 3% річних в розмірі 2 800 471грн.56коп.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. з додатками до нього, рахунки, накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі продукції, акт звіряння взаєморозрахунків б/н від 01.11.2009р.

Відповідач  надав відзив на позовну заяву №15-2087 від 31.05.2011р., відповідно до якого проти позову заперечує.

25.05.2011р. представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання №15-2002 від 24.05.2011р. про припинення провадження у справі стосовно відповідача Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк у зв’язку з тим, що такого підприємства не існує, яке підлягає залишенню без задоволення, оскільки Державне відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас” у відповідності до наказів Міністерства вугільної промисловості України від 25.07.2008р. №380 та від 09.09.2010р. №339 перейменовано у Відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас” та згодом у Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас” (копії наказів наявні у матеріалах справи), що також підтверджується наявними у матеріалах справами копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи. При цьому, факт перейменування юридичної особи не тягне за собою, як наслідок, ліквідацію та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наведеної особи, а відтак припинення провадження у справі є безпідставним.

Виходячи з наведеного суд вважає, що належне найменування відповідача є Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк (ЄДРПОУ 00174668).

Позивачем 26.05.2011р. надані письмові пояснення №17/17-1790юр від 26.05.2011р., згідно яких останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.02.2006р. між Державним відкритим акціонерним товариством „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк укладено договір №ДС-МЗ/2006-9638дс, відповідно з п.1.1 якого продавець (позивач) зобов’язується поставляти покупцеві (відповідачеві) за його заявками продукцію виробничо-технічного призначення на умовах та в порядку, передбачених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк перейменовано в Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк відповідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №466040, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №714829 та статутом Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк. Таким чином, належним позивачем по справі є саме Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Згідно умов договору №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. асортимент, кількість, ціна та загальна вартість продукції узгоджуються сторонами додатково письмово шляхом складання відповідної специфікації на кожний вид продукції (п.1.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, продавець поставляє продукцію у строк, вказаний у відповідній специфікації, на умовах СРТ (Інкотермс-2000), якщо інше не узгоджено у специфікації.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що обов’язки продавця щодо поставки продукції вважаються виконаними та право власності на продукцію та ризики стосовно її втрати (псування) переходять від продавця до покупця з моменту підписання відповідних умовам поставки товаротранспортних документів. Датою поставки вважається дата, зазначена на таких товаротранспортних документах.

Позивачем та відповідачем підписано специфікації (додатки) до наведеного договору, відповідно до яких визначено асортимент, кількість, ціну, загальну вартість, строк, умови поставки та відвантажувальні реквізити.

На виконання умов договору та у відповідності до специфікацій, додаткових угод, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару, а саме за період з 11.02.2008р. по 18.11.2008р. на загальну суму 38 762 689грн.47коп.

Копії документів, що підтверджують відповідні поставки товару позивачем та отримання товару відповідачем за період з 11.02.2008р. по 18.11.2008р. (рахунків, накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі продукції) залучені до матеріалів справи.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленому рахунку на протязі 21 банківського дня після поставки продукції та приймання її за кількістю та якістю, або у будь-якій іншій формі, що не суперечить діючому законодавству України.

Відповідно до наведеного пункту договору на сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки.

Докази направлення рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте п.4.3 договору встановлено, що при поставці продукції продавець надає, зокрема, рахунок.

Також, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи рахунки надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до наявних в матеріалах справи накладних та актів приймання-передачі продукції, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено, а відтак відповідні заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевий строк оплати продукції поставленої за наявними в матеріалах справи накладними та актами приймання-передачі продукції на підставі договору №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. настав.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснив оплату отриманого за договором №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. товару, у зв’язку з чим, на момент подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складає 38 762 689грн.47коп., що також підтверджується підписаним та акцептованим печатками сторін актом звіряння взаєморозрахунків б/н від 01.11.2009р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 38 762 689грн.47коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 38 762 689грн.47коп. не погашена до теперішнього часу.

Як було зазначено вище, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності на суму в розмірі 4 100 044грн.82коп.

Суд не приймає заперечення відповідача з огляду на те, що згідно ч.ч.1,3 ст.264 Цивільного кодексу України встановлені обставини, за якими перебіг позовної давності переривається, а саме перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до матеріалів справи, 01.11.2009р. між сторонами підписаний акт звіряння взаєморозрахунків б/н від 01.11.2009р., зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем за договором №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. в розмірі 38 762 689грн.47коп., у зв’язку з чим перебіг позовної давності за договором №ДС-МЗ/2006-9638дс від 01.02.2006р. на суму в розмірі 38 762 689грн.47коп. припинився та почався заново з моменту підписання сторонами зазначеного акту.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 38 762 689грн.47коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 11 997 747грн.80коп. та 3% річних в розмірі 2 800 471грн.56коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить суму в розмірі 11 997 747грн.80коп. за період прострочення з 18.12.2008р. по 30.04.2011р. та 3% річних становлять суму в розмірі 2 800 471грн.56коп. за період прострочення з 18.12.2008р. по 16.05.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних витрат, судом встановлено, що належна до стягнення сума інфляційних витрат становить суму в розмірі 10 953 703грн.55коп. за період з січня 2009р. по квітень 2011р. включно, а відтак, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 11 997 747грн.80коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 10 953 703грн.55коп.

Одночасно, розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд зазначає, що розмір 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 800 471грн.56коп.. є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 264, 509, 525, 526, 530, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”,  м. Донецьк до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 53 560 908грн.83коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 38 762 689грн.47коп., інфляційних витрат в розмірі 11 997 747грн.80коп. та 3% річних в розмірі 2 800 471грн.56коп.  – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас” (за адресою: Будьонівський район, м.Донецьк, 83059, код ЄДРПОУ 00174668) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062, р/р 26006198028081 ДФ ПАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) суму основного боргу в розмірі 38 762 689грн.47коп., інфляційні витрати в розмірі 10 953 703грн.55коп., 3% річних в розмірі 2 800 471грн.56коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 002грн.94коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231грн.40коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 06.06.2011р.