ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
19.04.2011Справа №5002-15/506-2011
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98684, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
До відповідача Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» (98680, АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Зіркова, 2, ЄДРПОУ 37557001)
Про стягнення 167 136,86 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_2., представник, довіреність від 11.02.2011
Від відповідача – ОСОБА_3 представник, довіреність №101 від 25.02.2011
Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» про стягнення 54 230,00 грн. заборгованості по договору №52 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів від 27.11.2009, 105 748,50 грн. пені, 5 531,46 грн. інфляційних втрат та 1 626,90 грн. 3% річних.
09.03.2011 Комунальне підприємство Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» звернувся до господарського суду АР Крим із зустрічним позовом (вх. №1031 від 09.03.2011) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди б/н від 05.03.2010 про відступлення права вимоги по договору №52 від 27.11.2009 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.03.2011, матеріали зустрічного позову повернуто Комунальному підприємству Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
07.04.2011 та 19.04.2011 від позивача до суду надійшли заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до яких позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 56 399,20 грн. пені та просить суд стягнути з відповідача 54 230,00 грн. заборгованості по договору №52 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів від 27.11.2009 та угоди б/н від 05.03.2010 про відступлення права вимоги, 49 349,30 грн. пені, 5 531,46 грн. інфляційних втрат та 1 760,60 грн. 3% річних.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 56 399,20 грн. пені, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами викладеними у відзиві та додатку до відзиву на позовну заяву.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
27.11.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та Комунальним підприємством Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» (замовник) укладено договір про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів №52 (а.с.11-12).
05.03.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено угоду про відступлення права вимоги по договору №52 від 27.11.2009 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів (а.с.13).
Згідно пункту 1 Угоди, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги по договору №52 від 27.11.2009 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів і стає кредитором по заборгованості відповідача по договору.
Відповідно до пункту 2 Угоди, по даному договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує право вимагати від відповідача належного виконання всіх умов договору в частині заборгованості відповідача.
Згідно пункту 3 Угоди, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов’язується повідомити відповідача про проведене відступлення права вимоги по договору.
Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 603 Цивільного кодексу України, у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно статті 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
В матеріалах справи наявний лист фізичної особи-підприємця Кузіна Юрія Віталійовича до відповідача про здійснення уступки права вимоги фізичній особі-підприємцю Шарапову Юрію Олександровичу по договору №52 від 27.11.2009, однак не представлено суду доказів надсилання чи отримання відповідачем вказаного листа.
Отже, від фізичної особи-підприємця Кузіна Юрія Віталійовича повідомлення про здійснення уступки права вимоги по договору №52 від 27.11.2009 на адресу відповідача не надходило, чим порушено пункт 3 угоди про відступлення права вимоги від 05.03.2010,.
До матеріалів справи залученні завірені копії акту виконаних робіт від 31.12.2009 на суму 54 230,00 грн. представлені позивачем та відповідачем, які різняться за змістом між собою.
Акт звірки взаєморозрахунків між Комунальним підприємством Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 підтверджує заборгованість Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 станом на 01.10.2010 у розмірі 54 230,00 грн. та не містить посилань на угоду від 05.03.2010 про відступлення права вимоги по договору №52 від 27.11.2009 (а.с.16).
Відповідач стверджує, що акт виконаних робіт від 31.12.2009, рахунок від 31.12.2009 та акт звірки взаєморозрахунків були йому представлені 22.10.2010.
Однак, з листа виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради вбачається, що громадянин ОСОБА_4, 1957 року народження. помер 31.08.2010, про що здійснено запис в книзі реєстрації актів цивільного стану про смерть за №55 від 01.09.2010 (а.с.54).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду належними доказами наявності у відповідача перед позивачем 54 230,00 грн. заборгованості, 49 349,30 грн. пені, 5 531,46 грн. інфляційних втрат та 1 760,60 грн. 3% річних, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 56 399,20 грн. пені підлягає припиненню в зв’язку з відмовою позивача від заявлених вимог.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати покладаються на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. В частині стягнення 56 399,20 грн. пені провадження у справі припинити.
2. В іншій частині задоволення позову відмовити.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 22.04.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.