ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
22.04.2011Справа №5002-15/451-2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400)
До відповідача Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Д.Ульянова, 86; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Революції, 95; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-Б; ЄДРПОУ 30459364)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відокремлений підрозділ «Донузлавська ВЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-Б; ЄДРПОУ 36413210)
Про стягнення 20 845,70 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №210-Д від 21.01.2011
Від відповідача – ОСОБА_2, представник, довіреність №10 від 29.03.2011
Від третьої особи – не з’явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» про стягнення 20 845,70 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.02.2011 порушено провадження у справі та призначено справу до слухання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.03.2011 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відокремлений підрозділ «Донузлавська ВЕС».
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву.
07.04.2011 (вх.№12309) від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких Відокремлений підрозділ «Донузлавська ВЕС» Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» проти задоволення позову заперечує.
Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
У матеріалах справи наявний витяг з ЄДРПОУ, згідно якого, станом на 25.02.2011 Державне підприємство «Донузлавська вітрова електростанція» значиться: «в стані припинення підприємницької діяльності» (а.с.39-40).
Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Аналогічне положення закріплене статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
З метою встановлення факту існування відповідача Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» а також перевірки підстав, що зобов’язують суд припинити провадження у дійсній справі, судом був зроблений запит від 17.02.2011 до Головного управління статистики в АР Крим щодо того, чи значиться Державне підприємство «Донузлавська вітрова електростанція» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), на який отримана відповідь, що станом на 22.02.2011 Державне підприємство «Донузлавська вітрова електростанція», ідентифікаційний код 30459364 значиться як юридична особа в ЄДРПОУ.
Отже, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі, справа розглядається по суті.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.12.2001 між Державним підприємством «Донузлавська вітрова електростанція» та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» був укладений договір №35 про оренду ВА №4-13 та технічних засобів 1 черги Донузлавської ВЕС, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду ВА №4-13 (додаток №1) та технічні засоби (додаток №2), а розмір орендної плати складає 1737,14 грн. на місяць (а.с.8-12).
Позивач у позові вказує, що за період з 01.03.2010 по 01.12.2010 відповідач не здійснював оплату по договору оренди №35 від 28.12.2001, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 20 845,70 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №561 від 14.11.2008, припинено діяльність Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» шляхом реорганізації: приєднання до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як виробничого структурного підрозділу (а.с.64-66).
Листом №120 від 25.05.2009 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання договору оренди №35 від 28.12.2001 у зв’язку із припиненням діяльності Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №561 від 14.11.2008 (а.с.135).
Листом №47/23 від 15.07.2009 Відокремлений підрозділ «Донузлавська ВЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» запропонувало позивачу укласти договір відповідального зберігання на вітроагрегати №4-13, у зв’язку із визнанням їх такими, що не підлягають ремонту (а.с.136).
28.08.2009 позивач направив на адресу третьої особи лист з проектом договору зберігання майна (а.с.111).
11.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» та Відокремленим підрозділом «Донузлавська ВЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір зберігання №16/09 (а.с.61-63).
Відповідно до пункту 1.1 договору зберігання, поклажодавець передає, а зберігач приймає на безоплатне відповідальне зберігання майно згідно переліку.
Згідно пункту 1.2 договору зберігання, право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути залучено до господарського обороту зберігача або передано ним третім особам.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі – це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, якими відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами наявності заборгованості за Державним підприємством «Донузлавська вітрова електростанція» позивач визначає договір №35 від 28.12.2001, відповідно до якого за відповідачем існує заборгованість по орендній платі за період з 01.03.2010 по 01.12.2010 у розмірі 20 845,70 грн.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що передане Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» на відповідальне безоплатне зберігання майно згідно договору зберігання №16/09 від 11.09.2009 співпадає з майном орендованим згідно договору оренди №35 від 28.12.2001.
Отже, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що орендоване згідно договору оренди №35 від 28.12.2001 майно, з 11.09.2009 знаходиться на безоплатному відповідальному зберіганні у Відокремленого підрозділу «Донузлавська ВЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.
Позивач не довів суду належними доказами наявність заборгованості по орендній платі Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» по договору №35 за період з 01.03.2010 по 01.12.2010 в сумі 20 845,70 грн.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по договору №35 за період з 01.03.2010 по 01.12.2010 в сумі 20 845,70 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт наявності заборгованості, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.04.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.