Справа № 11-14/11Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М.
Категорія - ч.2 ст.146 ККДоповідач - Ваврів І.З.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого: Демченко О.В.
суддів: Вавріва І.З., Галіян Л.Є.
з участю прокурора Топилка І.Б.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі 19 січня 2011 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ридодуби Чортківського району Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, жителя АДРЕСА_1,
за ч.1 ст.129 КК України до 5 місяців арешту;
за ч.2 ст.146 КК України до 2 років позбавлення волі;
за ст.386 КК України до 6 місяців арешту.
Відповідно до ст.70 КК України остаточне покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 2 років позбавлення волі.
В строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано строк тримання під вартою з 13 жовтня 2008 року по 23 жовтня 2008 року.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишено попередній –підписку про невиїзд.
Згідно вироку суду, 14 липня 2008 року ОСОБА_2, з метою схилити потерпілого ОСОБА_4, шляхом підкупу, до давання завідомо неправдивих показань, під час зустрічі з ним в с. Біле Чортківського району, впливаючи на свідомість та волю ОСОБА_4, обіцяючи грошову винагороду в сумі 200 доларів США, примушував його до давання завідомо неправдивих показань стосовно його сина ОСОБА_5 під час розгляду Бучацьким районним судом кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 та ч.2 ст. 15 - ч.3 ст. 289 КК України. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, знаючи, що Бучацьким районним судом на 8 серпня 2008 року призначено чергове судове засідання у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.5 ст.186, ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289 та ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України, 5 серпня 2008 року близько 22-23 години, з метою повторно схилити до давання завідомо неправдивих показань потерпілого у справі ОСОБА_4, запросив його до себе в АДРЕСА_1 в м. Чорткові. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_2 почав впливати на свідомість та волю ОСОБА_4, схиляючи його до давання завідомо неправдивих показань під час розгляду справи в Бучацькому районному суді щодо непричетності його сина ОСОБА_5 до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4, шляхом висловлювання погроз та застосування фізичного насильства у разі невиконання його вимог.
Враховуючи те, що ОСОБА_9 не погоджувався на дачу неправдивих показань у суді, ОСОБА_2, з метою примушування ОСОБА_4 до давання завідомо неправдивих показань, застосовуючи фізичне насильство прищипнув його наручниками до радіатора опалювальної батареї в підвальному приміщенні свого будинку. Незаконно утримуючи ОСОБА_4 в період з 22-23 години 5 серпня 2008 року до ранку 8 серпня 2008 року в підвальному приміщенні свого будинку, ОСОБА_2 продовжував психічно впливати на свідомість та волю ОСОБА_4 не даючи йому можливості вживати воду та приймати їжу. Крім цього, після чергової відмови ОСОБА_4 дати неправдиві показання, ОСОБА_2 примушував ОСОБА_4 до давання завідомо неправдивих показань щодо його сина ОСОБА_5 під час розгляду справи в Бучацькому районному суді шляхом погрози вбивством, приставивши до голови предмет, схожий на пістолет. Реально сприймаючи погрози ОСОБА_2 за обставин, що склалися, та боячись за своє життя ОСОБА_4 погодився дати завідомо неправдиві показання в суді на користь ОСОБА_5
Також, ОСОБА_2., з метою схилити потерпілого ОСОБА_10 до давання завідомо неправдивих показань, неодноразово зустрічався з ним впродовж липня-серпня 2008 року в м. Чорткові. Під час зустрічей, ОСОБА_2 впливав на свідомість та волю потерпілого ОСОБА_10, шляхом погроз насильством примушував його до давання завідомо неправдивих показань при судовому розгляді в Бучацькому районному суді кримінальної справи про обвинувачення його сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 1-87, ч.3 ст.289 та ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України, а також передав потерпілому ОСОБА_10 кошти в сумі 750 грн. як матеріальну винагороду за давання завідомо неправдивих показань.
Також, в кінці літа 2008 року, ОСОБА_2, з метою схилити свідка у кримінальній справі ОСОБА_11 до давання завідомо неправдивих показань у суді, зустрівся з ним у м. Чорткові та під час зустрічі впливав на його свідомість та волю, шляхом підкупу, пообіцявши виплатити матеріальну винагороду, примушував ОСОБА_11 до давання завідомо неправдивих показань при судовому розгляді в Бучацькому районному суді кримінальної справи про обвинувачення його сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, , ч.3 ст. 289 та ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України.
Крім цього, в кінці літа 2008 року, ОСОБА_2 з метою схилити потерпілого у кримінальній справі ОСОБА_12 до давання завідомо неправдивих показань у суді, зустрівся з ним в м. Бучачі неподалік Бучацького районного суду та під час зустрічі впливав на свідомість та волю ОСОБА_12, шляхом погроз насильством примушував його до давання завідомо неправдивих показань при судовому розгляді в Бучацькому районному суді кримінальної справи про обвинувачення його сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 та ч.2 ст. 15, ч.3 ст.289 КК України, а також передав потерпілому ОСОБА_12 з цією ж метою кошти в сумі 1000 грн. як матеріальну винагороду.
Також, ОСОБА_2 з метою примусити потерпілого ОСОБА_4 до давання завідомо неправдивих показань стосовно свого сина ОСОБА_5 у суді при розгляді Бучацьким районним судом вищевказаної кримінальної справи, 5 серпня 2008 року близько 22-23 години, попередньо запросивши ОСОБА_4 до себе в АДРЕСА_1 в м. Чорткові, застосовуючи фізичне насильство, прищипнув наручниками до радіатора опалювальної батареї в підвальному приміщенні свого будинку, де незаконно утримував потерпілого всупереч його волі впродовж тривалого часу, а саме близько двох з половиною діб до ранку 8 серпня 2008 року, позбавляючи тим самим ОСОБА_4 волі та можливості вільно залишити приміщення будинку, не даючи йому змоги вживати воду та приймати їжу, спричиняючи таким чином фізичні страждання.
Крім цього, під час незаконного позбавлення волі та примушування ОСОБА_4 до давання завідомо неправдивих показань у суді, ОСОБА_2 погрожував потерпілому ОСОБА_4 вбивством за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2, з метою примусити потерпілого ОСОБА_4 до давання завідомо неправдивих показань у суді, незаконно утримуючи його в період з 22-23 години 5 серпня 2008 року до ранку 8 серпня 2008 року підвальному приміщенні свого будинку за адресою АДРЕСА_1, попередньо застосовуючи фізичне насильство, прищипнувши його наручниками до радіатора опалювальної батареї, позбавляючи його тим самим можливості вільно залишити приміщення будинку, після чергової відмови дати неправдиві показання, погрожував ОСОБА_4 позбавленням життя, тобто вбивством, в разі невиконання його вимог щодо давання неправдивих показань у суді, приставивши при цьому до його голови предмет, зовнішнім виглядом схожий на пістолет, що за обставин, які склалися, сприймалося потерпілим ОСОБА_4 як реальна загроза для його життя та можливість здійснення цієї погрози.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 повністю визнаючи свою вину у вчиненні злочинів, за які він засуджений, просить пом'якшити призначене йому судом покарання та застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання. На думку апелянта, обране йому судом покарання є надто суворим, оскільки не враховано мотиви, якими він керувався, вчиняючи злочин, а саме —допомогти синові під час судового розгляду справи. Крім того, просить прйняти до уваги, що кошти, які він платив потерпілим це є і часткова компенсація їм тієї шкоди, що була заподіяна його сином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Тернопільської області; засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_13, які повністю підтримали подану апеляцію і з наведених у ній мотивів просять пом'якшити призначене судом покарання, застосувавши ст.75 КК України та звільнивши його від відбування покарання; прокурора який також підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_2 і вважає за можливе пом'якшити останньому призначене судом покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про задоволення поданої апеляцій.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які належно оцінені судом і в апеляції не оскаржується.
Разом з тим, суд першої інстанції, обговорюючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, не в повній мірі врахував обставини, які пом’якшують його вину і призначив йому занадто суворе покарання.
У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Приймаючи до уваги, що засуджений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та щиро розкаявся у вчиненому, про що свідчать його показання в апеляційній інстанції, є інвалідом другої групи загального захворювання і позитивно характеризується за місцем свого проживання, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання, застосувавши ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши одночасно до нього певні обмеження, передбачені ст.76 КК України.
Крім того, у вступній частині вироку помилково зазначено про судимість ОСОБА_2 06 липня 2000 року за ч.2 ст.81 КК України, звільненого умовно-достроково 13 липня 2001 року. Як слідує з матеріалів справи за ч.2 ст.81 КК України ОСОБА_2 був засуджений Чортківським районним судом Тернопільської області не 06 липня 2000 року, а 25 вересня 2000 року і в силу ст.89 КК України ця судимість вважається погашеною.
Тому колегія суддів вважає, що в порядку ст.365 КПК України із вступної частини вироку слід виключити вказівку про судимість ОСОБА_2. 06 липня 2000 року за ч.2 ст.81 КК України, звільненого умовно-достроково 13 липня 2001 року.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 369 КПК України, колегія суддів, —
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 —задовольнити.
Вирок Чортківського районного суду від 20 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 —змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
В порядку ст.365 КПК України виключити із вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_2 06 липня 2000 року за ч.2 ст.81 КК України, звільненого умовно-достроково 3 липня 2001 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.З. Ваврів