ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.05.11 р.                                                                                 Справа № 30/18                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді:  Довгалюк В.О.

при секретарі судового засідання  Чергинець І.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до Відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1,
м. Слов’янськ, Донецька область

про: стягнення неустойки у сумі 5 487,72 грн.   

За участю представників сторін:

від позивача  – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1 – особисто.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,
м. Донецьк (далі – позивач), звернулось до господарського суду з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Слов’янськ, Донецька область (далі – відповідач) про стягнення неустойки у сумі 5 487,72 грн. за несвоєчасне повернення майна.

Позовні вимоги Фонду ґрунтуються на припиненні договірних відносин, у зв’язку із закінченням строку дії Договору, на який його було укладено, та несвоєчасному поверненні Відповідачем орендованого приміщення, внаслідок чого позивачем нарахована неустойка, а також на порушенні відповідачем норм ст. ст. 10, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 16, 785 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 04.05.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 04.05.2011р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованих листів від 11.05.2011р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія НОМЕР_1) відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, отже відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Нез’явлення у судове засідання представника відповідача, якого було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.05.2011 року розгляд справи №30/118 відкладено на 26.05.2011 року.

В судове засідання 26.05.2011 року представник позивача не з’явився та надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи через велику виробничу завантаженість позивача.

Господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки позивачем не надано доказів неможливості прийняття участі у судовому засіданні іншого представника, а участь у справі приймає не фізична, а юридична особа.

Відповідач в судове засідання 26.05.2011 року з’явився, надав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та зазначив, що не користувався спірним приміщенням з 01.09.2009 року, і нібито саме з вини позивача спірне приміщення не було передано по акту приймання-передачі.   

Вислухавши у судовому засіданні 26.05.2011р. відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного:

20.09.05р. між регіональним відділенням  Фонду  державного  майна  по Донецької області, далі Орендодавець, та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди № 2099/2005 нерухомого державного майна.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки наймодавця – Фонду та Орендаря, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) державного майна, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також статей 759-786 ЦК України і статей 283-292 ГК України.

Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, статті 283 ГК України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також пункту 1.1 Договору Фонд зобов’язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування Приміщення.

Нормами статті 785 ЦК України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 2.4 Договору передбачено обов’язок Орендаря після припинення дії Договору повернути Підприємству Приміщення у стані, в якому Приміщення було одержане, з урахуванням нормального зносу.

Листом  № 20-06-04-10203 від 17.09.09р. позивач повідомив відповідача  про свій намір не подовжувати орендні відносини на новий строк. Також  у листі було зазначено, що 01.09.09р. закінчився термін дії договору № 2099/2005 від 20.09.05р., і слід повернути майно за актом прийому-передачі із оренди Балансоутримувачу – Слов’янському коледжу національного авіаційного університету.

Факт отримання  листа відповідачем, підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 18.09.09р. З урахуванням викладеного, позивач листом № 200-06-03-13786 повідомив  орендаря про нарахуванням йому неустойки, необхідність здійснити погашення заборгованості перед бюджетом та повернути майно за актом прийому – передачі.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Господарським судом Донецької області в рішенні від 19.08.10 року у справі № 40/161 на теперішній час вже встановлено низку фактів, які мають істотне значення для оцінки правовідносин у поточному спорі, зокрема, встановлено:

-          факт укладення Договору;

-          факт несплати Орендарем неустойки за несвоєчасне повернення Приміщення в сумі 6’536,19 грн. за період з 20.09.09р. по квітень 2010р., згідно договору оренди нерухомого державного майна № 2099/2005 від 20.09.05р.

-          факт закінчення дії Договору 01.09.09 року.

Резолютивною частиною вказаного судового рішення – з Орендаря стягнуто неустойку на користь Фонду на суму 6 536,19 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.10 року по справі № 44/24пн було зобов’язано відповідача передати балансоутримувачу за актом приймання-передачі нежитлові вбудовані приміщення другого поверху загальною площею 53,6 м2, які розташовані за адресою місто Слов’янськ, вулиця Добровольського 2, які були раніше передані відповідачу згідно договору оренди № 2099/2005 від 20.09.05 року.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов’язковість виконання усіма суб’єктами прав судових рішень у справі № 40/161 та № 40/161.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує установлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівним той факт, що Договір припинився 01.09.09 року, причому цей факт не може ставитися судом під сумнів та є таким, який знімає необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем повернуто балансоутримувачу спірне приміщення за актом приймання-передачі лише 29.10.10р.

Позивач вдруге звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки за період з травня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення неустойки позивач посилається на
ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт повернення 29.10.2010 року балансоутримувачу спірного приміщення та зазначив, що не користувався спірним приміщенням з 01.09.2009 року, та саме з вини позивача спірне приміщення не було передано по акту приймання-передачі.

Суд при розгляді даної справи керується нормами чинного спеціального законодавства України, що регулює орендні правовідносини.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються   відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже нормами чинного законодавства не передбачено можливості сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами договору оренди, укладеного між сторонами у цій справі, не встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору не передбачено іншого порядку нарахування неустойки, неустойка за прострочення виконання зобов'язання в даному випадку має бути лише за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.10 року у справі № 40/161 вже було стягнуто з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення Приміщення в сумі 6 536,19 грн. за період з  20.09.09р. по квітень 2010р., згідно договору оренди нерухомого державного майна № 2099/2005 від 20.09.05р.

Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення Приміщення в сумі 5 487,72 грн. за період з травня 2010 року по 29 жовтня 2010 року, згідно договору оренди нерухомого державного майна № 2099/2005 від 20.09.05р., через необґрунтованість розрахунку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.526, 527, 785 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49,   82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

1. У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк  до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Слов’янськ, Донецька область про стягнення неустойки у сумі 5 487,72 грн. – відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2011р.

Суддя                                                               Довгалюк В.О.           

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2

У справу 1

Вик. Полякова В.Є.

381-91-18