Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2008 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.
ОСОБА_1, ОСОБА_3, представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Гощанського районного суду від 10 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Гощанського районного суду від 10 жовтня 2005 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково на суму 3870,82 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, також задоволено частково на суму 2086,6 грн. Шляхом зарахування зустрічних однорідних позовних вимог з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнено 1784,23 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 250 грн. витрат на правову допомогу та 51 грн. судових витрат у справі. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнено по 48,57 грн. за проведення експертизи у справі. У задоволенні їх решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В поданих на це рішення апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просять апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст. 450 ЦК України 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин сторін, роз*яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» (з наступними змінами і доповненнями) та ст. 1187 чинного ЦК України суб*єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є володілець цього джерела - тобто особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом чи іншим об*єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортними засобами, які належали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві власності, на законних правових підставах володіли і керували відповідно ОСОБА_1 і ОСОБА_4
Таким чином, саме ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були законними володільцями цих джерел підвищеної небезпеки на час скоєння ДТП та заподіювачами шкоди.
Причетності самих власників зазначених транспортних засобів, тобто ОСОБА_2 і ОСОБА_3, до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та до заподіяння шкоди судом не встановлено.
Тому за таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав покладати на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідальність за шкоду, яка насправді ними не завдавалася й яка була заподіяна діями інших осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст. 450 ЦК України 1963 р., ст. 1187 чинного ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гощанського районного суду від 10 жовтня 2005 року скасувати.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у задоволенні їх зустрічного позову до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити за безпідставністю.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: