ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
14.03.2011Справа №5002-15/5431-2010
За позовом Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ЄДРПОУ 34740709)
До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Про зміну умов договору оренди землі
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_5, представник, довіреність №02-29-3583 від 29.12.2010
Від відповідача – не з'явився
Обставини справи: Феодосійська міська рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зміну умов договору оренди земельної ділянки від 02.11.2007 (реєстраційний номер 040801900054 від 28.02.2008) у наступній редакції:
1. П. 1 – слова «зона «промислово-складська» №98» з 01.01.2009 р. економіко-планувальна зона №28».
2. П. 5 – слід читати: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 – 2 036 162,40 гривень; з 01.01.2010 р. – 2 156 295,98 гривень».
3. П. 9 – читати у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 61 084,87 гривень (шістдесят одна тисяча вісімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок) за рік, починаючи з 01.01.2010 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 64 688,88 гривень (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) за рік».
4. П. 36 – читати у наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержана пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду».
5. Доповнити п. 48 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди землі потребує внесення змін. Позивач зазначає, що пунктом 1 рішення Феодосійської міської ради №2299 від 30.09.2005 було встановлено розмір річної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду для земель транспорту та зв’язку у розмірі 7 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а рішенням №1842 від 28.11.2008 для інших видів використання встановлений розмір річної земельної плати за оренду землі на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому, позивач зазначає, що рішенням Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосії, та пунктом 4.1 цього рішення вказано на необхідність укладення додаткових угод до договорів оренди землі з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства. З урахуванням цього, позивач вважає, що наявні всі необхідні підстави для внесення змін до укладеного з відповідачем договору.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.11.2010 по справі №5002-9/5431-2010 порушено провадження по справі, справу призначено до розгляду.
Розпорядженням Голови господарського суду АР Крим №367 від 29.11.2010, у зв’язку з відпусткою судді господарського суду АР Крим Пєтухової Н.С., справа передана до провадження судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.11.2010, суддею господарського суду АР Крим Іщенко І.А. прийнято справу до свого провадження з привласненням справі №5002-15/5431-2010.
25.01.2011 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволені позовних вимог заперечує.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.01.2011 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постановою Феодосійського міського суду по справі №2а-1884/10.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 по справі №2а-1884/10/0121 прийнято відмову ТОВ «Плеяда ЛТД» від позову, постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 30.03.2010 у справі №2а-1884/10 скасовано, провадження у справі №2а-1884/10 закрито.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.02.2011 провадження по справі 5002-15/5431-2010 поновлено, справу призначена до розгляду.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, знову надіслав до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи, у зв’язку із хворобою.
Судом не вбачається підстав для відкладення розгляду справи у зв’язку закінченням строку розгляду даної справи передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням 23 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради №1110 від 28.09.2007 відповідачу передано в оренду на строк до 27.04.2017 земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, район АГК «Дніпр», кадастровий №0111600000010160076, площею 0,3000 га. (а.с.18).
02.11.2007 між Феодосійською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Феодосійському міському відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України» 28.02.2008 під №040801900054 (далі – Договір, а.с.9-11).
Пунктом 1 Договору передбачено, що на підставі рішення 23 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради №1110 від 28.09.2007 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, район АГК «Дніпр», зона «Промислово-складська» оціночний район №98, кадастровий №0111600000010160076.
Згідно пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,3000 га. за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах м. Феодосії.
Відповідно до пункту 5 Договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 680 274,17 грн.
Пунктом 8 визначено строк дії договору до 27.04.2017.
Згідно пункту 9 Договору, орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 28.09.2007, у грошовій формі із зазначенням 4 відсотків нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміром 27 210,97 грн. за рік.
Відповідно до пункту 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.
Виходячи з цього, орендна плата дорівнювала 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VІ від 03.06.2008 частини четверта та п'ята статті 21 Закону України «Про оренду землі» були викладені у такій редакції:
«Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;
для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».
При цьому, статтею 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
Відповідно до статті 276 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
Таким чином, внесеними у земельне законодавство змінами передбачено, що орендна плата за передану в користування відповідачеві земельну ділянку не може бути меншою 3% від грошової оцінки. При цьому, саме грошова оцінка земельної ділянки є вихідною базою для обчислення розміру плати за землю.
Матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення між сторонами договору оренди землі від 02.11.2007 нормативна грошова оцінка переданої відповідачу земельної ділянки складала 680 274,17 грн.
29.08.2008 Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії», яким була затверджена технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель м. Феодосія та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія з 01.01.2009 (а.с.21).
Пунктом 4.1 вказаного рішення приписано всі зміни у розмірі орендної плати на землю по договорам оренди землі, пов’язані із змінами в законодавстві України та щорічною індексацією грошової оцінки земель, фіксувати в додаткових угодах до договорів оренди землі.
З виданої Відділом Держкомзему України в м. Феодосії на виконання цього рішення довідки №3822/01-11 від 23.06.2010 вбачається, що нормативна грошова оцінка переданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 2 156 295,98 грн. (а.с.15).
На виконання вищевказаного рішення позивачем на адресу відповідача 27.07.2010 був направлений лист з додатковою угодою від 01.07.2010., якою передбачалося внести наступні зміни до договору оренди землі від 02.11.2007, реєстраційний номер 040801900054:
6. П. 1 – слова «зона «промислово-складська» №98» з 01.01.2009 р. економіко-планувальна зона №28».
7. П. 5 – слід читати: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 – 2 036 162,40 гривень; з 01.01.2010 р. – 2 156 295,98 гривень».
8. П. 9 – читати у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 61 084,87 гривень (шістдесят одна тисяча вісімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок) за рік, починаючи з 01.01.2010 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 64 688,88 гривень (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) за рік».
9. П. 36 – читати у наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержана пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду».
10. Доповнити п. 48 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».
Відповідачем вищевказаний лист був проігнорований, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про внесення змін до договору в примусовому порядку.
У судовому засіданні 25.01.2011 відповідач вказував, що спірний договір оренди землі оскаржується ним у судовому порядку, однак не представив суду жодного доказу оскарження спірного договору.
Позивач представив суду заяву, у якій зазначив, що до теперішнього часу до Феодосійської міської ради не надходила позовна заява ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі. Спеціалісти юридичного управління не брали участі у розгляді такої категорії справи у суді, та інформації про її розгляд судом ми не маємо.
Суд зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 13 Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
Відповідно до пункту 33 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.
Отже, сторонами на договірних засадах була обумовлена можливість зміни умов договору щодо розміру орендної плати у випадках, передбачених законодавством.
Крім того, в Листі «Про Закон України «Про оренду землі» від 14.01.99 №01-8/10 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою і третьою статті 21 Закону є, зокрема, для орендодавця: збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачено інше, тобто незмінність розміру орендної плати незалежно від збільшення розміру зазначеного податку.
Як зазначалося вище, зміни розміру орендної плати відбулися на законодавчому рівні – після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VІ від 03.06.2008. При цьому, розмір орендної плати має вираховуватися з нормативної грошової оцінки землі.
В свою чергу, відповідна вихідна база для обчислення розміру орендної плати, зокрема, нормативна грошова оцінка та ставки орендної плати за користування землею, була встановлена, як вже зазначалося вище, рішеннями Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 та №1842 від 28.11.2008.
Даними рішеннями було здійснене нормативне обчислення розміру плати за землю.
Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не були надані докази скасування або визнання недійсними вищевказаних рішень Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 та №1842 від 28.11.2008, у зв’язку з чим вказані рішення є обов’язковими для виконання на відповідній території.
Також, суд звертає увагу на позицію Президії Вищого господарського суду України, викладену в пункті 3.4.7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 №04-06/15, за якою у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, у тому числі, зміна правовідношення.
В пункті 3.4.7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 №04-06/15 Президія Вищого господарського суду України зазначила, що судам слід враховувати, що при розгляді спору про внесення змін до договору, зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинен ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору. Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни суперечить законодавству.
З урахуванням цього, суд дійшов висновку про те, що прийняття Феодосійською міською радою рішень щодо затвердження ставок орендної плати за землю та нормативної грошової оціни земель м. Феодосії, які є обов’язковими для виконання, є підставами для перегляду розміру орендної плати, та дає підстави для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати.
Разом з тим, суд вважає вимогу позивача про зміну орендної плати з 01.01.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України закріплено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
На підставі цього суд вважає, що пункт 1 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки має бути змінено: «слова «зона «промислово-складська» №98» починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, економіко-планувальна зона №28».
З урахуванням цього, пункт 5 Договору має бути викладений у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням – 2 156 295,98 гривень».
А пункт 9 Договору має бути викладений у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 64 688,88 гривень (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) за рік».
В той же час, суд не вбачає підстав для внесення змін до пункту 36 та доповнення пунктом 48 договору оренди землі, оскільки необхідність внесення змін до вказаних пунктів позивачем достатньо не мотивована.
Так, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зазначає, що інші підстави зміни або розірвання договору (крім істотного порушення) можуть встановлюватися законом або договором.
В свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Не вбачає суд і підстав для зміни договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, вказаною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому, частиною 4 цієї статті передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв’язку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені пунктах 1-4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Однією з обов’язкових умов для внесення змін на підставі цієї статті є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Проте, суд не вбачає, що невнесення змін в пункт 36 та доповнення пунктом 48 договору оренди землі призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Іншого суду, всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду доведено не було.
З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що із запропонованих позивачем 5 змінених пунктів судом визнано обґрунтованими лише 3, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 51,00 грн. державного мита та 141,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Змінити умови укладеного між Феодосійською міською радою (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4; ЄДРПОУ 34740709) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) договору оренди землі від 02.11.2007, реєстраційний номер 040801900054 від 28.02.2008, виклавши пункти Договору у наступній редакції:
П. 1 – «слова «зона «Промислово-складська» №98» починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, економіко-планувальна зона №28».
П. 5 – «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням – 2 156 295,98 гривень».
П. 9 – «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 64 688,88 гривень (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) за рік».
3. В задоволенні позову про внесення інших змін до договору відмовити.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (97300, АР Крим, Кіровський р-н, с. Кіровське, вул. Південна, 14; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ЄДРПОУ 34740709) 51,00 грн. державного мита та 141,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.03.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.