ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/926/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Маренича І.В.
Суддів : Ковтюк В.О. Бойко О.Я
секретаря судового засідання Столярі О.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2
представників відповідача – Рачук О.В., Остафійчук Л.А ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці
Чернівецька обласна митниця про скасування п.1 наказу №334-к від 03.03.2011 року Державної митної служби України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці, в якому просить скасувати п.1 Наказу Державної митної служби України (далі - ДМСУ) №334-к від 03.03.2011 року Державної митної служби України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним, 03.03.2011р. наказом Державної митної служби України №334-К по особовому складу митних органів за порушення Присяги державних службовців відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" припинено 04.03.2011р. перебування на державній службі ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці.
В наказі про звільнення, зазначено, що Прокуратурою Чернівецької області 02.03.2011 року порушено кримінальну справу за ст.15, ч.2 ст.368 КК України за фактом вимагання службовими особами відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці хабара у директора ПП «Партнер-Медія» ОСОБА_5 , у зв’язку з чим відповідач встановив , що ним було порушено присягу державного службовця.
Таке твердження відповідача, позивач вважає передчасним, оскільки кримінальну справу від 02.03.2011 року було порушено за фактом, а відносного нього кримінальну справу порушено лише 04.03.2011 року, тобто на наступний день після винесення оскаржу вального наказу.
Також позивач зазначає, що кримінальна справа знаходиться на стадії розслідування, обвинувального вироку по ній не винесено.
Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки, фактично його було звільнено за порушення кримінальної справи стосовно нього, яка на час звернення до адміністративного суду знаходиться на стадії розслідування. Однак, обвинувального висновку по справі не винесено, службове розслідування відповідачами не проводилось.
Крім того, у відповідності до ст.256 КАС України позивач також просить суд, у випадку задоволення позовних вимог згідно із поданим адміністративним позовом, постанову у частині присудження виплати заробітної плати за весь час вимушеного прогулу - звернути до негайного виконання
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові. Крім того зазначив, що посилання відповідача на норму п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" як на підставу звільнення, є недопустимим, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає Дисциплінарний статут митної служби України як спеціальний акт, положення якого має застосовуватися до посадових осіб митної служби субсидіарно. Дисциплінарний статут визначає конкретний перелік порушень посадових обов'язків, кожне із яких є підставою для звільнення. Такої підстави, як порушення Присяги державного службовця, як підстави для звільнення, Дисциплінарним статутом митної служби України не передбачено.
Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали, просили відмовити позивачу у задоволені позову повністю
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Чернівецької обласної митниці №996-к від 05.11.2010р. ОСОБА_1 було призначено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці.
07.06.1995 року позивач прийняв Присягу державного службовця відповідно ст. 17 Закону України «Про державну службу», а також підписав зобов'язання відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Державної митної служби України» .
02.03.2011р. прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу №0-119020 за фактом вимагання службовими особами Чернівецької обласної митниці хабара у ОСОБА_5 за ст.15 та ч.2 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Цього ж дня старшим слідчим прокуратури Чернівецької області Мельничок Р.В. винесено постанову про проведення обшуку в приміщеннях відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці за адресою м.Чернівці, вул.Головна, 265-А та о 22 год. 05 хв. старшим слідчим прокуратури Чернівецької області Мельничок Р.В. разом з працівниками УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області проведено обшук в даному приміщенні.
В ході проведення обшуку в різних місцях приміщення відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці та в особистому одязі працівників митниці було виявлено кошти як в національній, так і в іноземній валюті різних номіналів, про що складено протокол обшуку.
По вказаній кримінальній справі старшим слідчим прокуратури Чернівецької області Мельничок Р.В. в порядку ст.115 Кримінально-процесуального кодексу України, було затримано начальника сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 ОСОБА_6, головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 ОСОБА_4 та старшого інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 ОСОБА_3 та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. В подальшому до даних осіб було застосовано запобіжний захід передбачений п.3-1 ч.1 ст.149 КПК України - застава.
03.03.2011р. Наказом Державної митної служби України №334-К "По особовому складу митних органів" відповідно до вимог ст.ст. 408, 413 Митного кодексу України, ст.5, 10, 17 Закону України "Про державну службу" та на підставі п.6 ч.1 ст.30 даного закону припинено 04.03.2011р. перебування на державній службі в митних органах України вищезазначених осіб сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці, в тому числі ОСОБА_1.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.408 Митного кодексу України правовий статус осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Відповідно до вимог ст.5, 10 Закону України "Про державну службу" державні службовці повинні не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, а також у своїй діяльності додержуватись Конституції України.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Згідно із п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства та оскаржуваний наказ №334-К від 03.03.2011р., колегія суду робить висновок, що порушення Присяги державних службовців, яке стало підставою припинення на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, полягає у вчинені позивачем дій, які містять ознаки складу злочину.
Дане твердження також міститься в п.3 заперечень відповідача проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.2 ст.2 Кримінально кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи, що на момент винесення оскаржуваного наказу вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведено та не винесено обвинувального вироку суду, суд вважає, що дії позивача не можуть розцінюватись як такі, що є порушенням Присяги державних службовців.
Відповідачі вважають, що саме порушення кримінальної справи є порушенням позивачем Присяги державного службовця, що свідчить про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді за моральними та діловими якостями. З приводу цього суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:
- «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Відповідно до п. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» за неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законами.
Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що за вчинення злочину посадова особа митної служби притягається до кримінальної відповідальності в установленому законом порядку. Такий порядок передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України, згідно якому правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону (ст. 15 КПК України).
Відповідно до ст. 327 КПК України якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом.
Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Статтею 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено, що звільнення посадової особи митної служби може мати місце, зокрема, в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цієї особи.
Таким чином, оскільки, обвинувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_1 (на час винесення оскаржуваного наказу ) судом не винесено, висновок Державної митної служби України, викладений в оскаржуваному наказі є передчасним. Крім того, кримінальну справу (на час винесення оскаржуваного наказу ) порушено по факту , а не щодо позивача.
Пунктом 2.35 "Службові обов'язки" Посадової інструкції старшого інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці, затвердженої начальником Чернівецької обласної митниці передбачено, що позивач зобов'язаний не допускати вчинків і дій, які можуть зашкодити інтересам державної служби та негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Відповідно до п. 2.48 Посадової інструкції –під час виконання службових обов'язків забороняється: користуватися у пунктах пропуску через державний кордон України та зонах митного контролю засобами зв'язку (крім службових); мати при собі під час виконання службових обов'язків готівкові кошти: в іноземній валюті; у національній валюті (понад 100 грн.).
Твердження відповідача, що порушення Присяги державного службовця полягало у несумлінному виконанні позивачем службових обов'язків, визначених п. 2.35, 2.48 та порушенням п. 4.1 Посадової інструкції, суд не бере до уваги оскільки ні в оскарженому наказі, ні в поданні про припинення перебування на державній службі в митних органах, ні в жодному іншому документі вказані порушення ОСОБА_1 не мають свого відображення.
Представники відповідачів у судовому засіданні зазначили, що позивача було звільнено не за порушення дисципліни, а за порушення Присяги державного службовця, що є самостійною підставою для звільнення згідно Закону України «Про державну службу», а тому норми Дисциплінарного статуту митної служби України в даному випадку не можуть бути застосовані.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідачів та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну службу» одним із обов'язків державних службовців є додержання Конституції України та законів України, а відповідно до ст. 14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до п. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в митній службі України (далі – службова дисципліна) полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Як вже зазначалось, згідно з ч. 2 п. 2 п. 1 Дисциплінарного статуту за неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність (в тому числі і кримінальну) згідно із законами.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Дисциплінарного статуту кожна посадова особа митної служби зобов'язана додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Дисциплінарного статуту та інших законів України.
Пунктом 21 Дисциплінарного статуту порушення службової дисципліни визначене як протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Згідно ст. 410 Митного кодексу України у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
З наведених норм діючого законодавства чітко вбачається, що порушення Присяги державного службовця є порушенням службової дисципліни, суть якої, а також види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом митної служби України, який є обов’язковим для застосуванні в митних органах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі при звільненні ОСОБА_1 мали керуватись саме спеціальним законом - Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Відповідно до пункту 23 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу.
Згідно пункту 31 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування.
Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що службове розслідування при звільненні позивача органами митної служби не проводилось, що є порушенням вказаного Закону та порядку накладення стягнення.
Крім того, суд приходить до висновку, що митними органами порушення позивачем Присяги, що виявилось у невиконанні ним своїх службових обов’язків та вимог діючого законодавства, встановлено не було.
Так, кримінальна справа стосовно позивача була порушена 4 березня 2011 року, події за якими вона була порушена мали місце 02 березня 2011 року, а оскаржуваний наказ був виданий відповідачем 03 березня 2011 року, що також є порушенням закону.
З урахуванням встановлених обставин у справі суд вважає, що наказ Державної митної служби України № 334-к від 03.03.2011 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 з 04 березня 2011 року винесений відповідачем передчасно, упереджено та необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв’язку з чим даний наказ підлягає скасуванню.
Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач, посилаючись лише на факт вчинення позивачем дій, які містять ознаки злочину, як порушення ним Присяги державних службовців, виніс неправомірний та необґрунтований Наказ по особовому складу митних органів №334-К від 03.03.2011р., в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1
Суд також вважає, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з Чернівецької обласної митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 05.03.2011 року до 03.06.2011 року, виходячи з розміру середнього заробітку - 4488,34 грн.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пункт 1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 передбачає, що цей Порядок застосовується у тому числі у випадках вимушеного прогулу.
Згідно п.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата
Враховуючи, що перебування позивача на державній службі було припинено з 04.03.2011р., та запис про звільнення внесений до трудової книжки позивача від 04.03.2011р., то час вимушеного прогулу позивача складає період з 05.03.2011року по день винесення даної постанови становить 5695,44 грн.
Позивач приєднав до даного адміністративного позову заяву про допущення постанови суду у відповідній частині (присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби за весь час вимушеного прогулу) до негайного виконання.
Відповідно до статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, в Кодексі адміністративного судочинства України чітко встановлено період часу, за який здійснюється присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби - один місяць.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо допущення до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити повністю .
2.Скасувати п. 1 Наказу Державної митної служби України №334-к від 03 березня 2011 року в частині припинення 04.03.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1.
3.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 Чернівецької обласної митниці.
4. Стягнути з Чернівецької обласної митниці заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 03.03.2011 року по 06.06.2011 року в сумі 5695,44 грн.
5.Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
6.Стягнути з державного бюджету на користь позивача державне мито в розмірі 3,40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 03 червня 20111 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову в повному обсязі виготовлено 08 червня 2011 р.
Суддя Маренич І.В.