ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/5805/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучми К.С.
при секретаріГоробець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року за ним визнано право власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Кожем’яки, 57, без додаткових актів введення в експлуатацію. Втім у подальшому у реєстрації права власності на підставі рішення позивачу було відмовлено відповідачем КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, що він вважає неправомірним, у зв’язку з чим вимушений був звернутися до суду з даним позовом. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними дії КП «ДМБТІ» щодо відмови йому в реєстрації права власності на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року; скасувати рішення відповідача від 12 травня 2011 року про відмову йому у реєстрації права власності на підставі рішення Кіровського районного суду від 18 квітня 2011 року; зобов’язати відповідача зареєструвати за ним право власності на вищезазначене нерухоме майно на підставі рішення суду від 18 квітня 2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на висновки, які були зроблені реєстратором в його рішенні про відмову в державній реєстрації прав від 12 травня 2011 року.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2011 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська по справі № 2-2265/2011 було винесено рішення, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на нерухоме майно за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Кожем’яки, 57, без додаткових актів введення в експлуатацію.
Згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, на даний момент державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані па земельних ділянках, проводиться бюро технічної інвентаризації в особі його співробітників - реєстраторів бюро технічної інвентаризації.
Вищезгаданим Тимчасовим положенням про державну реєстрацію прав на нерухоме майно вказано, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за визначеною формою (п.2.1.).
04 травня 2011 року, керуючись вищевказаними положеннями законодавства, позивач звернувся до КП «ДМБТІ» із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року.
Однак 12 травня 2011 року реєстратором КП «ДМБТІ» Осипенко Д.Г. за результатами розгляду заяви було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав власності. При постановленні такого рішення реєстратор КП «ДМБТІ» посилався на невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та іншими нормативно-правовими актами, неможливість встановити за даними документами відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності чи обмежена в його здійсненні у випадках та в порядку, встановлених законом.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Правовстановлюючі документи, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності визначені у Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, що є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Пункт 10 цього Переліку встановлює, що рішення суду про визнання права власності є правовстановлюваним документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради. Подання до реєстрації будь-яких інших документів в доповнення до судового рішення не передбачено.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України у Постанові від 18.12.2009 року № 14, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 14 ЦПК України).
Також відповідно до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Оскарження судового рішення можливе лише у визначених законодавством випадках, зокрема у передбаченому ст.ст.291, 292, 323, 324, 325 ЦПК України порядку апеляційного чи касаційного провадження, та інших випадках, прямо встановлених цивільним законодавством.
При постановленні рішення про відмову у реєстрації права власності реєстратором КП «ДМБТІ» фактично було висловлено незгоду із змістом судового рішення та дано самовільне трактування його змісту, що є неприпустимим з точки зору остаточності судового рішення, що вступило в силу, та не було оскаржено особами, що мали на те право, в установленому порядку.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 – 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_5 в реєстрації права власності на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року.
Скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12 травня 2011 року про відмову ОСОБА_5 у реєстрації права власності на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Кожем’яки, 57 без додаткових актів введення в експлуатацію на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 06 червня 2011 року.
Суддя
К.С. Кучма