Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-839/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов»язання до вчинення дій, -
у с т а н о в и в :
28.04.2011р. позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати йому доплату до пенсії, як дитині війни, за 2007-2011 роки в розмірі 6082,05 грн., поновивши пропущений строк для звернення до суду.
Позивач мотивує вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така доплата з 2007 р. йому не виплачувалась, а тому він вимушений звернутись до суду. Щодо пропущеного строку звернення до суду зазначає, що про належні йому, як дитині війни, виплати, його не було повідомлено, про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення у пресі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., що вважає поважними причинами пропуску, тому просить суд даний строк поновити.
Позивач в судове засідання не з»явився, в позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою, про причини неприбуття не повідомив. До суду надійшло письмове заперечення відповідача на позов від 11.05.2011 р. № 4495/06-19, яке долучено до матеріалів справи.
З огляду на клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, де передбачено наслідки неприбуття в судове засідання відповідача – суб»єкта владних повноважень, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1, який народився 04 червня 1945 року, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, відповідно, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.
Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих Законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009, 2010 роках та січні-травні 2011 р. до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2009, 2010 роках та в січні-травні 2011 р. дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
Позовна вимога про стягнення конкретних спірних сум підвищення до пенсії, самостійно підрахованих позивачем, задоволенню не підлягає, оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії покладено на органи Пенсійного фонду районного (міського, районного у місті) рівня і не належить до компетенції суду. Суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.
Згідно ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В позовній заяві позивач вказав, що про належні йому як дитині війни виплати дізнався після висвітлення в пресі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. Згадане рішення було офіційно опубліковане 27.07.2007р., а, отже, про порушення права на отримання підвищення до пенсії позивачеві стало відомо ще в 2007 році, однак він звернувся з позовом до суду лише 28.04.2011 р.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що у поновленні строку звернення до суду позивачеві слід відмовити.
Виходячи з викладеного вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме: в частині зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тільки за період з 28 жовтня 2010 р. по 17 травня 2011 р.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 99, 102, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов»язання до вчинення дій в частині позовних вимог за період з 2007 року по 28 жовтня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 28 жовтня 2010 року по 17 травня 2011 року включно, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_2