Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-683/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов»язання до вчинення дій, -
у с т а н о в и в :
29.03.2011р. позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 2006 року по 01.04.2011 року включно, поновивши пропущений строк звернення до суду.
Позивач мотивує вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така надбавка з 2006 р. йому не виплачувалась, а тому він вимушений звернутись до суду. Вважає, що встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначав і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач в судові засідання не з»явився, від нього до суду поступила заява від 16.05.2011 р. про розгляд справи у його відсутності в зв»язку з хворобою.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника, про причини неприбуття не повідомив. До суду надійшло письмове заперечення відповідача на позов від 13.04.2011 р., яке долучено до матеріалів справи.
З огляду на заяву позивача про розгляд справи у його відсутності та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, де передбачено наслідки неприбуття в судове засідання відповідача – суб»єкта владних повноважень, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1, який народився 01 серпня 1935 року, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ці положення на предмет їх конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як дитині війни за 2006 рік.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, відповідно, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.
Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих Законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009, 2010 роках та січні-березні 2011 р. до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2009, 2010 роках та в січні-березні 2011 р. дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.
Згідно ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Позивач просить зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату належної йому надбавки до пенсії як дитині війни за період з 2006 року по 01.04.2011 р. включно, проте звернувся з позовом до суду 29.03.2011 року. Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, на думку суду, є необгрунтованим, оскільки позивачем не наведено жодних поважних причин пропущення даного строку.
Покликання позивача на положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що нараховані суми пенсій, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь – яким строком із компенсацією втрати частини доходів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана норма стосується саме нарахованої суми пенсії, тобто такої, що вже зачислена на рахунки особи, але ще не одержана з будь-яких причин, але в даному випадку позовні вимоги стосуються не нарахованих сум соціальної допомоги, тобто таких, що ще не зачислені на рахунки особи і ставиться вимога саме про їх донарахування.
З огляду на наведене, суд вважає, що у поновленні строку звернення до суду позивачеві слід відмовити.
Виходячи з викладеного вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме: в частині зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тільки за період з 29 вересня 2010 р. по 01 квітня 2011 р. включно.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 99, 102, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов»язання до вчинення дій в частині позовних вимог за період з 2006 року по 29 вересня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року включно, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_2