Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-377/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        19   травня  2011  року       Шевченківський  районний  суд  м. Львова

в  складі:  головуючого  судді -    Свірідової В.В.

при  секретарі                               Дмитраш  І.І.

    розглянувши   у  відкритому   судовому   засіданні  в  залі  суду  в  м.Львові   цивільну   справу   за   позовом  ОСОБА_1  до    ОСОБА_2  відділу  Державної  виконавчої  служби   Львівського  міського  управління  юстиції, з  участю  третіх  осіб - Головного  управління  юстиції у  Львівській   області, ліквідатора  Відкритого  акціонерного  товариства „Селянський  комерційний  банк „Дністер”  про   стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, судових  витрат  та  витрат  на  правову  допомогу,-

                                                                 УСТАНОВИВ :

     Позивач  ОСОБА_1  звернувся  до  суду 01.09.2010  року  з  позовом  до    ОСОБА_2  відділу  Державної  виконавчої  служби   Львівського  міського  управління  юстиції, з  участю  третіх  осіб - Головного  управління  юстиції у  Львівській   області, ліквідатора  Відкритого  акціонерного  товариства „Селянський  комерційний  банк „Дністер”  про   стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, судових  витрат  та  витрат  на  правову  допомогу.

   Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  зазначив, що 30.07.2009  року  звернувся  до  виконавчої  служби  Личаківського району  м. Львова  із  заявою  та  виконавчим  листом  про примусове  виконання  рішення   Личаківського районного  суду  м.Львова  від  16.07.2009  року  по  справі  за  № 2-2953/09р.  У  виконавчому  листі  було  зазначено  про  стягнення  з  ВАТ СКБ „Дністер”  в  його, позивача, користь 3540 Євро  по  договору  банківського  вкладу  №  82059  від  27  січня 2009  року  та  виплатою  процентів  в  кінці  терміну  з  нарахуванням  суми  відсотків 13,5  річних  за  період  від  дня  наступного   за  днем  надходження  вкладу  у  банк  до  дня, який  передує  поверненню  суми   у  виконання  даного судового  рішення. 07.08.2009 р.  державним  виконавцем  було  відкрито  виконавче  провадження. 25.03.2010  року  заступник  начальника  ОСОБА_2 ВДВС  ЛМУЮ  ОСОБА_3  виніс  постанову  про  закінчення  виконавчого провадження,не  проводячи    жодних  дій  для  примусового  викоанння  рішення  суду. Отже, рішення  ОСОБА_2 райсуду  м. Львова  від  16.07.2009  року   про  стягнення  з  боржника  в  користь  його, позивача, коштів  залишилось  не виконаним.  Жодних  інших  дій, спрямованих  на  виконання  рішення  суду  відповідачем  не  було  здійснено.   Оскільки рішення  суду  безпідставно  залишено    державним  виконавцем  без  виконання, тому  звертається  відповідно  до  вимог  ст.1173 ЦК  України  та  просить  суд  стягнути  з  ОСОБА_2  ВДВС  ЛМУЮ  на  його  користь    збитки, заподіяні  державним  виконавцем  при  здійсненні  виконавчого  провадження, в  сумі 5431,40  грн.-заборгованість  по  відсотках, ІТЗ-120  грн.  та  судові  витрати на  правову  допомогу  в  сумі 420  грн.

     В  процесі  розгляду  справи  позивач  уточнив  позовні  вимоги,а  саме  20.10.2010  року  та  просить  суд  постановити  рішення, яким  стягнути  з  ОСОБА_2 ВДВС ЛМУЮ  в  його  користь  судовий   збір  в  сумі 54,00грн.,  відповідно  до  вимог  ст.1167  ЦК  України -матеріальну  шкоду  в  сумі  542,05  Євро, в  зв”язку  з  інфляцією  та  обесціненням  гривни  щодо  курсу  Євро, прив”язати  суму  виплати  матеріальної  шкоди  у  сумі  542,02 Євро  до  курсу  НБУ  на  день  остаточного  розрахунку;  стягнути  з  відповідача  в  його користь  заподіяну  моральну  шкоду  в  сумі  1700  грн.

    В  судовому  засіданні  позивач ОСОБА_1 уточненні  позовні  вимоги  підтримав, надавши  аналогічні  пояснення  суду.

    Представник  позивача  ОСОБА_4  в  судове  засідання  не з”явилась, хоча  належним  чином  про  час та  місце  розгляду  справи  судом  була  повідомлена.  Позивач  ОСОБА_5  не заперечив  щодо  розгляду  справи  у  відсутності  його  представника.

    Представник  відповідача  ОСОБА_2 ВДВС  ЛМУЮ ОСОБА_3  в  судовому  засіданні  позов  не  визнав, надавши  суду  письмові  заперечення.

    Представник  третьої  особи  Головного  управління  юстиції  у  Львівській  області  ОСОБА_6  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  заперечив, просив  суд  постановити  рішення, яким  відмовити  у   його  задоволенні  за  безпідставністю.

     Представник  ліквідатора ВАТ „Селянський  комерційний  банк”Дністер” ОСОБА_7  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  заперечив, просив  відмовити  у  їх  задоволенні.

     Заслухавши  пояснення  позивача, представників  позивача, відповідача  та  третіх  осіб, дослідивши  об”ективні  докази  у  справі, суд  вважає, що  позов  до  задоволення  не  підлягає.

   Судом  встановлено,що 16  липня 2009 року  Личаківським  районним  судом  м. Львова  було  частково  задоволено  позовні  вимоги  ОСОБА_1  до  ВАТ СКБ „Дністер”  про  повернення  суми  банківського  вкладу, відшкодування  моральної  шкоди.

А  саме, постановлено  рішення, яким   вирішено  стягнути  з  ВАТ СКБ „Дністер”  в  користь  позивача 3540 Євро  по  договору  банківського  вкладу  №  82059  від  27  січня 2009  року  з  виплатою  процентів  в  кінці  терміну  з  нарахуванням  суми  відсотків 13,5  річних  за  період  від  дня  наступного   за  днем  надходження  вкладу  у  банк  до  дня, який  передує  поверненню  суми  у  виконання  даного  судового  рішення.(а.с.7-8).

    Рішення  суду  звернуто  до  примусового  виконання  30.07.2009  року, згідно  виконавчого  листа, поданого  до   ОСОБА_2  ВДВС  ЛМУЮ (а.с.11).

   Заступником  начальника  ВДВС  Личаківського  району  ОСОБА_3  відкрито  виконавче  провадження,  відповідно  до  постанови  від  07  серпня  2009 року (а.с.13)

   Ухвалою    зазначеного  вище  суду  від  30  вересня 2009  року   по  заяві  відповідача  ВАТ „СКБ”Дністер”  про  відстрочку  виконання  рішення  суду  було  відмовлено. (а.с.10,9).

    Ліквідатор  ВАТ  СКБ „Дністер”  звернувся  до  ОСОБА_2  ВДВС  ЛМУЮ  з  листом  22 березня  2010  року,де  зазначав,що  згідно  Постанови  Правління  Національного банку  України  № 128  від  13.03.2010  року  з  15  березня 2010 року  відкликано  банківську  ліцензію  та  ініційовано  НБУ  процедуру  ліквідації  ВАТ  СКБ „Дністер”. У  зв”язку з  наведеним  та  відкриттям  ліквідаційної  процедури  у  ВАТ  СКБ „Дністер”  просили  відповідно до  вимог ст.37  Закону  України „Про виконавче  провадження” закінчити  виконавчі  провадження, боржником  по  яких є ВАТ  СКБ „Дністер”  та  направити  виконавчі  документи  ліквідатору.

   Згідно  вимог  ст.37 п.7  Закону  України „Про  виконавче  провадження”(  в  редакції 1999р.  зі  змінами 2002  року),  яка  передбачає, що  виконавче  провадження  підлягає закінченню  у  випадку  передачі  виконавчого  документа  ліквідаційній  комісії  у  разі  ліквідації  боржника-юридичної  особи, в  тому  числі  внаслідок  визнання  боржника  банкрутом.

   25  березня 2010  року  постановою   заст. начальника   ОСОБА_2 ВДВС  ЛМУЮ  ОСОБА_3  виконавче  провадження  було  закінчено, у  зв”язку  з  ліквідацією  банку  та  відповідача  та  відповідно  до  акту  прийому  передачі  від  28  квітня 2010  року    виконавчі  документи  в  кількості 262  шт. передано  ліквідатору  банку  (  копії  документів  з  виконавчого  провадження-долучені  до  справи).

    17  травня  2010  року  позивач  отримав  від  відповідача   39720,87  грн.,із  розрахунку 10,981717  грн. за  1  Євро.,а  саме  суму  основного  боргу.(а.с.15)

     З  показів  позивача  вбачається,що  відсотки  по  договору  вкладу  йому  не  сплачені,а  тому  дані  кошти  в  сумі 542,05  Євро (  в  еквівалінті  до  національної  валюти)  просить  стягнути  з  виконавчої  служби, в  рахунок  невиконання  рішення  суду.

      Відповідно  до  вимог  ст.11 ЦПК  України  суд  розглядає  цивільні  справи  не  інакше  як  за  зверненням  фізичних  чи  юридичних  осіб, поданим  відповідно  до  цього  Кодексу, в  межах  заявлених  ними  вимог  і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб, які  беруть  участь  у  справі.  Особа, яка  бере  участь  у  справі, розпоряджається  своїми  правами  щодо  предмета  спору  на  власний  розсуд.

    Згідно  вимог  ст.10  ч.2 ЦПК  України     сторони  та  інші  особи, які  беруть  участь  у  справі, мають  рівні  права  щодо  подання  доказів, їх  дослідження  та  доведення  перед  судом  їх  переконливості.

    Позивач   послався на  вимоги  ст.1173  ЦІК  України, якими  передбачено, що  шкода, завдана  фізичній    або юридичній  особі  незаконними  рішеннями, дією  чи  бездіяльністю  органу  державної  влади, органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або  органу  місцевого  самоврядування  при  здійсненні  ними  своїх  повноважень, відшкодовується  державною, Автономною  Республікою  Крим  або  органом  місцевого  самоврядування  незалежно  від  вини  цих  органів.

    Позивач  вважає, що  неналежне  виконання  виконавчою  службою, покладених  на  неї  законом  обов”язків, призвело  до  нанесення    йому  прямих  збитків  у  сумі зазначеної  вище, неотриманих  доходів, процентів  не  стягнутих  з  боржника.

    Відповідно  до  вимог  ст.86  Закону  України „Про  виконавче  провадження”  стягував  має  право  звернутися  з  позовом  до  юридичної  особи, яка  зобов”язана  провадити  стягнення  коштів  з  боржника, у  разі  невиконання  рішення  з  вини  цієї  юридичної  особи.

    Однак, в  судовому  засіданні  позивачем  не  доведено  вину    ОСОБА_2  ВДВС  ЛМУЮ  щодо  невиконання  рішення  суду.

   Крім  того, слід  зазначити, що  ОСОБА_2  ВДВС   ЛМУЮ  не є  розпорядником  коштів, а  тому   позов  до  даного  відповідача  є  безпідставним.

   Позивач  уточнюючи  позовні  вимоги   послався  на  норми  ст.1167  ЦК  України, яка  передбачає  стягнення  моральної  шкоди.  Однак, позивачем  не  доведено  суду, яка  моральна  шкода    заподіяна  останньому  діями   працівників    ВДВС.

    Посилання  позивача  на  бездіяльність    заступника  виконавчої  служби  ОСОБА_8   щодо  виконання   рішення  суду  є  голослівними  твердженнями, оскільки  зі  скаргами  на  бездіяльність  працівників  ВДВС  позивач  не  звертався   ні  до  начальника  виконавчої  служби, ні  до  суду.

     На  підставі  наведеного  вище, суд  вважає, позовні  вимоги  позивача  недоведеними  та  такими, що  не  підлягають  до  задоволення,  заступник  начальника  ВДВС  Личаківського  району   ЛМУЮ  діяв   в  межах  наданих  йому  повноважень, у  відповідності  до    вимог  чинного  законодавства.

     Відповідно  до  вимог  ст.84,88  ЦПК  України  стягнення  коштів, понесених позивачем  при  зверненні до  суду  можливі   тоді  з  відповідача, якщо  би  судом  були  задоволені  позовні  вимоги  позивача, а  в  даному  випадку  позов ОСОБА_1  до  задоволення  не  підлягає.   

      Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 84, 88, 209, 212, 214, 215,218 ЦПК України,  Закон  України „Про  виконавче  провадження”,  ст.ст.1167,1173  ЦК  України, суд,-

В ИР І Ш И В :

     у  задоволенні   позову  ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  відділу  Державної  виконавчої  служби   Львівського  міського  управління  юстиції, з  участю  третіх  осіб - Головного  управління  юстиції  у  Львівській   області, ліквідатора Відкритого  акціонерного  товариства „Селянський  комерційний  банк „Дністер”  про   стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, судових  витрат  та  витрат  на  правову  допомогу -  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

Рішення  може бути оскаржена  в  апеляційному  порядку  до   апеляційного суду   Львівської  області   через  Шевченківський   районний  суд  м. Львова  шляхом  подачі  в 10-денний строк  з дня проголошення  рішення   апеляційної скарги.

Суддя:ОСОБА_9