2-497/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 року                                                              м,Алушта Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого  судді  -  Хотянової В.В.

при секретарі -  Мельниковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні власністю, витребування майна, заборону користуватися власністю, стягнення моральної шкоди, судових витрат,   

      ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні гаражним боксом НОМЕР_1, що розташований в ГБК №1 м.Алушти, витребування майна, заборону користуватися власністю, стягнення моральної шкоди, судових витрат .

Свої вимоги мотивує тим, що за ним рішенням Алуштинського міського суду від 05.07.2007 року визнано право власності в порядку спадкування на 1/3 частку гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК №1 м.Алушти, Цим же рішенням за відповідачем ОСОБА_3 теж визнано право власності на 1/3 частку  зазначеного гаражного боксу. Позивач зазначає, що порушуючи його право на вільне володіння майна, що є у спільній частковій власності, а саме встановили новий замок, ключі від якого позивачу надати відмовляються, незважаючи на те, що в зазначеному гаражному боксі знаходиться майно позивача. Вважає такі дії відповідачів ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4 протиправними, у зв’язку з чим і звернувся до суду з позовом.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, та просить їх задовольнити.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Заперечують проти задоволення позову.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, докази надані сторонами, допитавши свідків, всебічно та повно оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що в позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

На підставі наданих суду доказів встановлено, що рішенням Алуштинського міського суду, що набрало законної сили від 05 липня 2007 року за ОСОБА_2, зокрема визнано право власності на 1/3 частку гаражного боксу НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі №1 м.Алушта.  

Зазначеним рішенням за ОСОБА_3 також визнано право власності на 1/3 частку гаражного боксу НОМЕР_1 в гаражному боксу №1 м.Алушти.

З огляду на зазначене можливо зробити висновок, що гаражний бокс НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі №1 м.Алушти належить ОСОБА_5, ОСОБА_3 на підставі спільної часткової власності.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ключів від зазначеного гаражного боксу в нього не має, а відповідач змінивши замки надати ключі йому відмовляється.

Зазначені обставини, а саме відсутність ключів у позивача підтвердила і відповідач ОСОБА_3О, яка зазначила, що ключі вона дає тільки своїй доньці ОСОБА_4, яка користується зазначеним гаражем на підставі довіреності.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 зазначив, що він є членом правління ГБК №1 м.Алушти, ОСОБА_5 він бачив в гаражі при житті його батька. Машину в зазначений гараж ставила ОСОБА_4, інші особи машини до зазначеного гаражу не ставили. Факт того, що Труш ю.В. звертався до правління ГБК №1, про те, що йому не дають можливості користуватися зазначеним гаражним боксом на заперечує.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним право користування та розпорядження майном.

Таким чином, на думку суду в судовому засіданні встановлено достатньо відомостей, які свідчать про те, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу у користуванні ним свою власністю, а саме 1/3 часткою гаражного боксу НОМЕР_1 ГБК №1 м.Алушти, а тому позовні вимоги в частині зобов*язання ОСОБА_3,   ОСОБА_4  усунути перешкоди  ОСОБА_2 в користуванні  гаражним боксом  НОМЕР_1, розташованому в ГБК № 1 м.Алушта по АДРЕСА_1 шляхом  зобов’язання відповідачів забезпечити вільний  доступ в приміщення гаражного боксу та зобов*язати  ОСОБА_3, ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 ключі від гаражного боксу НОМЕР_1, розташованого в ГБК № 1  в м.Алушта, АДРЕСА_1.

Крім того позивачем заявлено вимогу, стосовно стягнення з відповідачів заподіяної йому моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, майновий стан відповідачів, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, позбавлення потерпілого можливості в продовж тривалого часу користуватися належному йому майном, що порушує основополагаючі принципи закріплені в Конституції України, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає за достатнє зменшити розмір моральної шкоди до 3000 гривень.

Узагальнюючи судову практику в цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від «27»березня 1992 року N 6 відмічає, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Тому суд вважає, що на відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди на відповідачів повинно бути покладено солідарний обов'язок, оскільки саме сукупними діями останніх чинились перешкоди позивачу у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 51 гривню, та втрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.317, 321, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 , 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов*язати ОСОБА_3,   ОСОБА_4  усунути перешкоди  ОСОБА_2 в користуванні  гаражним боксом  НОМЕР_1, розташованому в гаражно-будівельному кооперативі № 1 м.Алушта по АДРЕСА_1 шляхом  зобов’язання відповідачів забезпечити вільний  доступ в приміщення гаражного боксу та зобов*язати  ОСОБА_3, ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 ключі від гаражного боксу НОМЕР_1, розташованого в ГБК № 1  в м.Алушта, АДРЕСА_1.

        Стягнути солідарно  з ОСОБА_3, ОСОБА_4  на користь ОСОБА_2  моральну шкоду у розмірі 3000 грн  .

           Стягнути солідарно  з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  судові витрати  171  грн , в тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, судовий збір з позовних вимог про стягнення моральної шкоди 51 грн.

          В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя                                                                                                         В.В.Хотянова