КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2011 року 1052/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Брагіної О.Є.;
при секретарі судового засідання -Варченко І.В.,
за участю представників позивача- ОСОБА_3.(довіреність від 12.01.2011 р. №42), ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2011 р. №41);
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 07.06.2010 р. №1490/10/10-114),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом комунального підприємства «Васильківтепломережа»
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
28.02.2011 р., комунальне підприємство „Васильківтепломережа" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.11.2010 р. №0004191530/0 щодо зобов'язання КП «Васильківтепломережа»сплатити штрафну санкцію у розмірі 513787,07 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає вимогам закону з огляду на те, що позивач своєчасно нараховував свої поточні податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, декларував та сплачував поточні платежі у повному обсязі, натомість Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області зараховувала всі сплачені в наведений спосіб кошти в рахунок податкового боргу минулих років без повідомлення і згоди платника податку.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити.
Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Заперечення, мотивовані тим, що кошти, сплачені платником податків за поточними платежами, були зараховані податковим органом в погашення боргу минулих років на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р., де зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами –у рівних пропорціях. Дана норма, на думку відповідача, надає право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов’язань, які не є податковим боргом на погашення податкового боргу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Комунальне підприємство «Васильківтепломережа»(місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А) зареєстровано виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області як юридична особа 16.07.2002 р. (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 245210).
Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області позивач взятий на податковий облік як платник податків з 19.07.2002 за № 2213, що підтверджується довідкою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 06.08.2008р. № 190. Позивач є платником податку на додану вартість з 06.08.2002р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100131320 НБ № 178971.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме - статуту Комунального підприємства «Васильківтепломережа», затвердженого рішенням сесії Васильківської міської ради Київської області № 09.02-32-У від 11.07.2008 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області 22.07.2008 за № 13561050004000271, підприємство відноситься до комунальних підприємств, що діють на основі комунальної власності територіальної громади.
Судом встановлено, що відповідачем на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ проведена перевірка комунального підприємства «Васильківтепломережа»щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 07.04.2009 р. по 26.11.2010 р..
Під час перевірки податковим органом виявлено порушення комунальним підприємством «Васильківтепломережа»норм податкового законодавства, а саме: підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р. щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.11.2010 № 4940 про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (далі - акт перевірки), яким встановлено затримку в оплаті більше 90 днів.
У додатку до акту перевірки вказано декларації, оплата яких відбулась з затримкою: № 23857 від 17.01.2008р., №14850 від 18.08.2008р., № 16184 від 17.09.2008р., № 19083 від 14.10.2008р., № 22804 від 14.11.2008р., № 24745 від 17.12.2008 р., № 28978 від 20.01.2009р., № 1094 від 10.02.2009р., № 2538 від 16.03.2009 р., № 4640 від 06.04.2009 р., № 8935 від 15.05.2009 р..
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. № 0004191530/0/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р. до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 513787, 07 грн. за несвоєчасну оплату узгоджених сум податкових зобов’язань.
Позивач із вказаним рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області. Скарга відповідача рішенням Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 19.01.2011 р. № 96/10/25-012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.11.2010 р. № 0004191530/0/0 - без змін.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 статті 5 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111 (далі –Закон № 2181-III) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. Як зазначено у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181- III узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, —у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, —у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, були подані до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2007, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008, січень, лютий, березень, квітень 2009.
Сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті позивачем відповідно до вказаних декларацій, становила, відповідно: 162655, 00 грн., 79844, 00 грн., 62836, 00 грн., 11845, 00 грн. + 2444, 00 (штрафна санкція), 9487, 00 грн., 34483, 00 грн., 312906, 00 грн., 73021, 00 грн., 125213, 00 грн., 124505, 00 грн., 30779, 00 грн..
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за грудень 2007 р. у сумі 162655, 00 грн., підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2008 р. № 35.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за липень 2008 р. у сумі 79844, 00 грн., була здійснена позивачем у період з 19.08.2008 р. - по 26.08.2008 р., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2008 р. № 666, 20.08.2008 р. № 670, 21.08.2008 р. № 675, 26.08.2008 р. № 677.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за серпень 2008 р. у сумі 62836, 00 грн. була здійснена позивачем у період з 19.09.2008 р. - по 25.09.2008 р., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2008 р. № 714, 25.09.2008 р. № 723.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за вересень 2008 р. у сумі 11845, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2008 р. № 819, оплата самостійно нарахованої штрафної санкції у розмірі 2444, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 16.10.2008 р. № 780.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за жовтень 2008 р. у сумі 9487, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2008 р. № 892.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за листопад 2008 р. у сумі 34483, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2008 р. № 1087.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за грудень 2008 р. у сумі 312906, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 21.01.2009 р. № 106.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за січень 2009 р. у сумі 73021, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 11.02.2009 р. № 178.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за лютий 2009 р. у сумі 125213, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 17.03.2009 р. № 260.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2009 р. у сумі 124505, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2009 р. № 361.
Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за квітень 2009 р. у сумі 30779, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2009 р. №492.
Судом встановлено, що в зазначених вище платіжних дорученнях, а саме, в реквізитах щодо призначення платежу, позивачем було надано повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалось перерахування коштів.
Таким чином, позивач своєчасно сплатив суму податку на додану вартість, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Відповідно до пояснень представника відповідача, наданими у судовому засіданні, кошти, сплачені позивачем, були перераховані Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III, в рахунок погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення без повідомлення та згоди позивача.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III визначений принцип рівності бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-III, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів, які віднесені до їх компетенції. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.
Таким чином, вищевказані вимоги Закону України № 2181-III не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податку сплачувати поточні податкові зобов’язання за наявності податкового боргу, при цьому не дає можливості змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами. Крім того, з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.
Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ.
Відтак, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів, є неправомірним.
Позивачем заявлені вимоги щодо визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо нарахування та стягнення пені при самовільному погашенні 1027574,05 грн..
Відповідно до визначення понять, що міститься у Законі України № 2181, пеня це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податку у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання (пункт 1.4 статті 1 даного Закону).
Оскільки податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання визнане протиправним та скасовано, суд вважає, що і нарахування пені на такий борг є протиправним. Дана вимога є похідною від вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0004191530/0, задовольнивши основну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафної санкції, суд визнає протиправним і нарахування пені.
Щодо вимоги позивача про стягнення вказаної пені, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні не було встановлено факту стягнення пені відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства кожна особа має право на судовий захист у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За таких обставин, суд вважає заявлену позовну вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що застосування Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.11.2010 р. №0004191530/0.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на викладене відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2, 26 грн..
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов комунального підприємства «Васильківтепломережа»задовольнити частково, визнати протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо нарахування пені при самовільному погашенні КП «Васильківтепломережа»1027574,05 грн..
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0004191530/0 щодо зобов'язання КП «Васильківтепломережа»сплатити штрафну санкцію у розмірі 513787,07 грн., в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Брагіна О.Є.
Постанова у повному обсязі виготовлена