ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2011 р. Справа № 2a-1448/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Євтушенко А.С.,
від відповідача - Олексюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"
про стягнення податкового боргу в сумі 873373,51 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Шепетівська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 873373,51 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 17 Закону України "Про плату за землю", статей 1, 14 Закону України "Про оренду землі", пункту 2.1 розділу 2 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пунктів 57.1., 57.3. статті 57, підпункту 14.1.175 пункту 14 статті 14, статті 287.3 Податкового кодексу України допустив заборгованість: по податку на прибуток на суму 597049,55 грн.; по податку на додану вартість на суму 113259,59 грн.; в частині прибутку господарських організацій, що вилучається до Державного бюджету на суму 58216,12 грн.; по податку на доходи фізичних осіб на суму 284436,57 грн.; по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 51541,35 грн.; по земельному податку з юридичних осіб на суму 63,08 грн.; по податку з доходів найманих працівників на суму 16243,20 грн.; по комунальному податку на суму 4869,47 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 3544,04 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, враховуючи сплачені ним за період з 12.04.2011 року по 27.05.2011 року платежі становить 873373,51 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов’язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в доход бюджету відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового кодексу України. Крім того, у відповідності до пунктів 95.1., 95.3. статті 95 Податкового кодексу України просив стягнути вказану заборгованість з рахунків Шепетівського військового лісгоспу у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить відповідачу та надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна останнього, що перебуває у податковій заставі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав часткового частково та не погодився з нарахуванням боргу по платі за землю у розмірі 63,08 грн. з підстав, викладених в письмовому запереченні. Пояснив, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Силах України”військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Державне підприємство “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України”створений Наказом Міністра оборони України № 104 від 20 травня 1993 року і є складовою частиною Збройних Сил України. Підприємство є самостійним господарським суб'єктом з правами юридичної особи. Підприємство є державним підприємством Міністерства оборони, діяльність, якого регулюється законодавством України, наказами Міністерства оборони України та Статутом підприємства. 30.09.2008 року Державне підприємство “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України”згідно до наказу Міністра оборони України № 469 перейменовано у Державне підприємство “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (далі ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”), який відповідно до вказаного наказу є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України”. Основним видом діяльності підприємства є оборона. Згідно п.п. 3.1 Статуту підприємства ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”в своєму складі не може мати юридичних осіб. Предметом діяльності підприємства є лісове господарство та пов'язані з ним послуги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України ", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, підприємствами та організаціями ЗС України. Статтею 1 Закону України “Про господарську діяльність Збройних сил України”передбачено, що з метою забезпечення повсякденної життєдіяльності військові частини займаються господарською діяльністю. Згідно Закону України “Про Збройні сили України”та Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 888/97 від 21 серпня 1997 року, ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”уповноважено державою здійснювати відповідні функції у відносинах, що виникають з її господарської діяльності, від якої залежить стан обороноздатності країни. Спори, які виникають при цьому зачіпають інтереси держави.
У відповідності до ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України”земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Сил України визначаються відповідним законом. Отже, земля, володіння та користування якою-здійснює Шепетівський військовий лісгосп , органом управління якої в свою чергу є Міністерство оборони України ,відноситься до об’єктів регулювання наведеної норми.
Таким чином, землі, що надані ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”в оперативне користування, відносяться до земель оборони і підлягають звільненню від земельного податку. Просив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення земельного податку відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Державне підприємство „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Шепетівський військовий лісгосп є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" без права юридичної особи, з 13.1271993 р. зареєстрований в Шепетівській оДПІ як платник податків, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП.
Станом на час подання позову за Шепетівским військовим лісгоспом рахувався податковий борг в розмірі 1129222,97 грн. з наступних податків:
1) по податку на прибуток на суму 597049,55 грн., з яких 444900,20 грн. основного боргу, 93644,76 грн. штрафних санкцій та 58504,59 грн. пені, який виник на підставі декларацій вх. №31908 від 07.11.2009 року, вх. №41466 від 09.02.2010 року, вх. №9999 від 06.05.2010 року, вх. №18051 від 30.07.2010 року, вх. №28475 від 05.11.2010 року, вх. №38846 від 09.02.2011 року та відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000441501 від 04.06.2010 року, №0000601501 від 12.08.2010 року, №0000971501 від 14.10.2010 року, №0000921501 від 23.11.2010 року;
2) по податку на додану вартість на суму 113259,59 грн., з яких 87855,03 грн. штрафних санкцій та 25404,56 грн. пені, який виник відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000911502 від 20.04.2010 року, №00001501502 від 25.06.2010 рок, №0001861502 від 30.07.2010 року, №0001981502 від 16.08.2010 року, №0002211502 від 21.09.2010 року, №0002161502 від 13.09.2010 року, №0002521502 від 02.11.2010 року, №0003041502 від 10.12.2010 року.
3) по частині прибутку господарських організацій, що вилучається до Державного бюджету на суму 58216,12 гри., з яких 51900,00 грн. основного боргу, 2855,19 грн. штрафних санкцій та 3460,93 грн. пені, який виник відповідно розрахунків №41475 від 09.02.2010 року №10002 від 06.05.2010 року, №18050 від 30.07.2010 року, №28479 від 05.11.2010 року, №38847 від 09.02.2011 року;
4) по податку на доходи фізичних осіб на суму 284436,57 грн., з яких 284316,69 грн. основного боргу та 119,88 грн. пені, який виник відповідно до декларацій №5763, №5758 від 18.03.2011 року;
5) по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 51541,35 грн., з яких 33850,42 грн. основного боргу, 9350,73 грн. штрафних санкцій та 8340,20 грн. пені, який виник відповідно до розрахунків №3608 від 27.02.2009 року, №3346 від 24.02.2010 року та на підставі податкового повідомлення-рішення №0000011502 від 13.01.2010 року;
6) по земельному податку з юридичних осіб на суму 63,08 грн., який виник відповідно до декларації №398 від 28.01.2011 року.
7) по податку з доходів найманих працівників на суму 16243,20 грн., який виник відповідно до акту перевірки від 21.04.09 №16/17-018;
8) по комунальному податку на суму 4869,47 грн., з яких 4236,40 грн. основного 633,07 грн. пені, який виник відповідно до розрахунків №41480 від 09.02.2009 року, №9995 від 23.04.2009 року, №20426 від 30.07.2009 року , №29798 від 23.10.2009 року, №38831 від 09.02.2010 року, №9995 від 06.05.2010 року, №18029 від 29.07.2010 року, N 28487" від 05.11.2010 року, №38831 від 09.02.2011 року;
9) по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 3544,04 грн., з яких 2922,34 грн. основного боргу, 23,07 грн. штрафних санкцій та 598,63 пені, який виник відповідно до розрахунків №41477 від 09.02.2010 року, №9992 від 06.05.2010 року, №18028 від 29.07.2010 року, №28483 від 05.11.2010, №38828 від 09.02.2011 року та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001751500 від 30.04.2009 року.
Згідно поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, на час розгляду справи податковий борг відповідача складає 873373,51 грн.
Як вбачається з довідки Шепетівського військового лісгоспу від 27.05.2011 року №342, останній за період з 12.04.2001 року по 27.05.2011 року до Шепетівської оДПІ сплатив наступні платежі: по податку з доходів фізичних осіб –24257,13 грн.; податку на додану вартість - 20600,00 грн.; податку на прибуток підприємств –29400,00 грн.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про оренду землі", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.
При вирішенні даної справи суд керується нормами зазначених Законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, збір за забруднення навколишнього середовища, а комунальний податок відповідно до статті 15 вказаного Закону –до місцевих податків і зборів.
Відповідач у відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі", підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14, підпункту 269.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", пункту 2.1 розділу 2 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" являється платником орендної плати за землю, податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Аналогічні обов’язки платника податків і зборів (обов'язкових платежів) визначені підпунктами 16.1.1.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України.
Пунктом 2.1.1 статті 2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено платників податку на прибуток з числа резидентів –суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким періодом відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 даного Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, граничні терміни сплати якого визначаються відповідними радами територіальних громад.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за №162/379 від 19.07.1999 року "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" (далі –Інструкції) інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.
Згідно пункту 2.1. розділу 2 Інструкції платниками збору є суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Відповідно до пункту 9.1. розділу 9 Інструкції платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" та підпункт 269.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України визначає, що суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
У відповідності до вимог пункту 287.3. статті 287 податкове зобов’язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов’язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податкових розрахунках комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення вручені головному бухгалтеру Шепетівського військового лісгоспу особисто, що засвідчується відповідними підписами на корінцях податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися у встановленому законом порядку.
На виконання вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181, Шепетівською оДПІ на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги перша від 06.10.2008 р. № 1/221 та друга від 11.11.2008 р. № 2/254.
Податкові вимоги отримані директором підприємства 06.10.2008 р. (1-ша податкова вимога) та 11.11.2008 р. (2-га податкова вимога), що засвідчується відповідними підписами на корінцях, однак залишені відповідачем без виконання.
Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 873373,51 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями та розрахунками, а також першою та другою податковими вимогами від 06.10.2008 року та від 11.11.2008 року, які містяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованими, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року. Втім, вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.1., 95.3. статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.
Відповідно до вимог пунктів 95.1., 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд не погоджується з твердженнями та доводами представника позивача щодо вимоги про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі з наступних підстав.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1244 від 29.12.2010 року “Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України”.
Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що погашення податкового боргу за рішенням суду здійснюється шляхом стягнення коштів, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.
У випадку недостатності коштів на рахунках та готівки, що належить такому платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду безумовні докази такої недостатності коштів, шляхом подачі виписок із усіх рахунків платника податку у банку чи інші докази відсутності у нього таких коштів у касі.
За наявності вказаних даних суд при розгляді справи про стягнення податкового боргу у одному провадженні вирішує питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. За відсутності ж таких доказів щодо нестачі коштів, у суду відсутні правові підстави вирішувати питання про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
В судовому засіданні представником позивача суду не надано доказів та не наведено будь-яких інших фактичних обставин недостатності на рахунках і у касі відповідача коштів чи готівки, достатньої для покриття податкового боргу в сумі 873373,51 грн.
Враховуючи вказане не підлягає до задоволення позовна вимога про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна Шепетівського військового лісгоспу, що перебуває у податковій заставі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомібнат", 30405, вул. Гранітна, 89, м. Шепетівка, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 24972050 в доход Державного бюджету податковий борг в сумі 873373,51грн. (вісімсот сімдесят три тисячі триста сімдесят три гривні 51 коп.). з рахунків Шепетівського військового лісгоспу (код ЄДРПОУ 24972050) у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить Шепетівському військовому лісгоспу (код ЄДРПОУ 24972050).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.06.2011 року.