ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3461/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Гармаш Л.М., Тесленко М.П.
від відповідача: Бесчастний В.Г.Троценко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій»про стягнення 2 704 378 грн. 16 коп., -
ВСТАНОВИВ:
25.03.2011р. Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулася з позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій»та, з урахуванням заяв від 27.04.2011р., від 27.05.2011р. про збільшення позовних вимог, просить прийняти постанову про стягнення коштів з рахунків відповідача в банках, обслуговуючих відповідача у розмірі податкового боргу по платі за землю в сумі 2 704 378 грн. 16 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий борг по платежам до бюджету у відповідача виник у грудні 2001р. у зв’язку з чим податковою інспекцією відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами були сформовані та вручені перша і друга податкові вимоги № 1/206 від 25.12.2001р. та № 2/81 від 28.01.2002р. Надалі, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. було порушено провадження у справі № Б15/52/02 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. ДПІ приєднало свої грошові вимоги до реєстру кредиторів в сумі 2775,0 тис. грн. У процедурі санації реєстрові вимоги податкової інспекції були погашені в повному обсязі та активи відповідача звільнено з податкової застави. 29.11.2005р. введено процедуру санації відповідача та на даний час провадження у справі про банкрутство відповідача перебуває на стадії санації. В процедурі банкрутства відповідач наростив нові поточні борги. Так, за період з 01.02.2010р. по 30.03.2011р. у підприємства виник новий податковий борг, який складається із заборгованості по податку на землю в сумі 2 704 378 грн. 16 коп. та який виник внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податкових зобов’язань відповідно до наданих податкових декларацій (розрахунків) згідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який діяв протягом 2010 року. Також, представники позивача посилаються і на Закон України «Про плату за землю»яким встановлені податкові зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначені у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Представники позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, у наданих суду письмових запереченнях на позов просить відмовити у позові повністю як такий, що не відповідає діючому законодавства. Закрити провадження у справі. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що 13.06.2002р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, санаційна процедура продовжена до 26.11.2011р. На теперішній час діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та відповідно до п.41, п.43 постанови Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими стягнення здійснюється відповідно до законодавства та дія мораторію поширюється на безспірні вимоги зобов’язального правового характеру, вимоги позивача є такими вимогами. У п.5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 вказується, що «у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, то слід виходити з того, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо податків і зборів (обов’язкових платежів)». Також, відповідач зазначає, що згідно ст. 1 загальних положень Податкового кодексу України сфера дії Кодексу не розповсюджується на погашення податків або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом –п.1.3 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач вказує на те, що позов не відповідає основним засадам податкового законодавства, визначеним ст. 4 ПК України п.4.1.6, як невідповідний установленням оподаткування відповідно до платоспроможності платника податку, оскільки у 2010р. підприємство працювало у збиток. На думку відповідача, позивачем безпідставно і невмотивовано порушено процесуальні норми порушивши строки звернення до адміністративного суду, а в такому випадку згідо до ст. 100 КАС України є всі підстави залишити позов без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків –відповідачем у даній адміністративній справі –частини податкового боргу по податку за землю, який виник до набрання чинності –з 01.02.2010р. по 30.12.2010р., а частина податкового боргу, яка виникла після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи слід застосовувати норми раніше діючого законодавства та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що строк сплати боргу по земельному податку настав з 30.01.2011р. по 30.03.2011р.
Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обов’язки платників податків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», чинний як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи, Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Судом встановлено, що Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 20.11.1997р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Баглійський район, проспект Аношкіна буд.179 як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обов’язкових платежів у Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру станом на 13.01.2011р. (а.с.8-9).
Відповідачем у період з 01.02.2010р. по 30.03.2010р. були подані до податкової інспекції податкові декларації (податкові розрахунки) з земельного податку за 2010р., 2011р., в яких відповідач самостійно визначив до сплати загальну суму земельного податку на 2010 рік - 2 333 121 грн. 12 коп., на 2011р. –2 290 843 грн. 36 коп. із встановленою щомісячною платою з січня по грудень 2010р. щомісячно по 194 426 грн. 76 коп., з січня по березень 2011р. –по 190 903 грн. 61 коп. ( а.с. 21,37).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш (чинного на момент виникнення правовідносин та податкового боргу за період з 01.02.2010р. по 30.12.2010р.) передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Статтею 1 Закону України № 2181-Ш визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.
Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій»в порушення вимог Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш, які були чинними на момент виникнення податкового боргу, має податковий борг по земельному податку за період з 01.02.2010р. по 30.03.2011 на загальну суму 2 704 378 грн. 16 коп., що підтверджується довідкою про час виникнення заборгованості згідно карток особового рахунку платника ДНВП «Цирконій»за період з 13.01.2010р. по 26.04.2011р.(а.с.7, 36).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ ( чинного станом на 2010 рік), з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податковим органом на виконання вищенаведеної статті 6 Закону України № 2181-Ш була сформована перша податкова вимога 25.12.2001р. № 1/206 на суму 14 268 грн. та друга податкова вимога № 2/81 від 28.01.2002р. на суму 537200 грн., які були вручені відповідачеві 25.12.2002р. та 12.02.2002р. відповідно (а.с.10,11).
Відповідно до норм Закону України № 2181-Ш у разі несплати попередніх податкових вимог, на новостворений податковий борг податкові вимоги не формуються.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення податкового боргу, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно по 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірі, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічна норма міститься і в п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Законом України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що земельний податок є обов’язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) у встановлені законом строки.
У відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідач у судове засідання доказів сплати податкового боргу самостійно визначеного в податкових деклараціях по земельному податку за 2010р. та з січня по березень 2011р., строк сплати яких настав, суду не надав.
Посилання відповідача на те, що відносно відповідача 13.06.2002р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство, підприємство знаходиться на стадії санації, строк якої продовжений до 26.11.2011р. та діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, не можуть бути прийняті судом та покладені в основу даного рішення, виходячи з того, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 19.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі –Закон № 2343) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Цією ж статтею визначені поняття щодо конкурсних та поточних кредиторів. Так, конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зобов’язання відповідача по сплаті земельного податку за 2010 рік та з січня по березень 2011р. в сумі 2704378 грн. 16 коп. виникло з 01.02.2010р. по 30.03.2011р.
Таким чином, термін виконання зобов’язань відповідача за цим адміністративним позовом, настав після 13.06.2002р. - дня введення мораторію, а отже позивач по зобов’язанням відповідача щодо сплати земельного податку за період з 01.02.2010р. по 30.03.2011р.. є поточним кредитором та дія мораторію на задоволення цих вимог (поточних вимог) не поширюється.
За змістом статті 12 Закону № 2343 мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не нараховуються.
Відповідна правова позиція викладена і в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009 р. № 15.
Є також безпідставними і посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Строк звернення до суду на 2010р. регулювався спеціальним Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлювався строк звернення з позовом до суду у 1095 днів, а з 01.01.2011р. набрав законної сили Податковий кодекс України та у відповідності до ст. 102 цього Кодексу строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу також визначено у 1095 днів.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, строк звернення з позовом до адміністративного суду позивачем не пропущено.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», чинних на момент виникнення податкового боргу, Податкового кодексу України щодо своєчасності та сплати платежів до бюджету з земельного податку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 звільнений від сплати судового збору та відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення 2 704 378 грн. 16 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути кошти з рахунків Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» (51917, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 179 ( код ЄДРПОУ 25012091) в банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг по платі за землю у розмірі 2 704 378 грн. 16 коп. ( два мільйони сімсот чотири тисячі триста сімдесят вісім грн. 16 коп.) до місцевого бюджету (р/р № 33218811700013, код платежу 13050100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 24232324, назва банку – УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 01.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва