Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8315/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Івченко В.Б
при секретарі Очкасової К.С.
за участю представника позивача – Алексєєва А.В., відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку громадянки Росії ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И В:
Донецьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – позивач), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до громадянки Росії ОСОБА_2 (далі – позивач) про видворення за межі України у примусовому порядку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка Громадянка Росіїі ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула на територію України неповнолітньою разом з батьками і братом в 1999 році, до діда Громадянина України ОСОБА_4, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, з метою постійного проживання.
З 1999 року із-за сімейного конфлікту ОСОБА_2 і її родина проживала на знятих за гроші квартирах, останнє місце проживання: АДРЕСА_2. Офіційно ніде не працювали. ОСОБА_2 народилась в Хабаровському краї, однак до теперішнього часу має із документів тільки свідоцтво про народження. ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 в м. Донецьку народилась дитина ОСОБА_5, офіційного батька не має, документів окрім довідки з полового будинку немає.
12 січня 2005 року мати відповідачки, Громадянка Росії ОСОБА_6 була оформлена СГІРФО Будьоннівськго районного відділу Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, як нелегальний мігрант і прийнято рішення про її видворення за межі України. 14.03.2005 року начальником Будьоннівського РВ ДМУ дане рішення скасовано і ОСОБА_6 була зареєстрована на 6 місяців, для оформлення паспорту і необхідних документів на дітей для виїзду з території України.
11.03.2011 року співробітниками СГІРФО Будьоннівського РВ ДМУ була виявлена і доставлена в райвідділ громадянка Росії ОСОБА_2, яка знаходилась на території України без реєстрації та без документів, паспорт в Консульстві Росії не отриманий. 11 березня 2011 року у відношенні відповідачки був складений адміністративний протокол за ст. 203 ч. 1 КуПАП та направлений до Будьоннівського районного суду м. Донецька. Судом прийнято рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в виді штрафу у розмірі 340 грн.
11 березня 2011 року Будьоннівським РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення про видворення громадянки Росії ОСОБА_2 за межі України, з забороною в’їзду на 6 місяців. Строк виїзду до 11.04.2011 року.
22 квітня 2011 року співробітниками СГІРФО Будьоннівського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області при перевірки адреси проживання і встановлення факту виїзду, була виявлена громадянка Росії ОСОБА_2, яка не покинула територію України у встановлений строк, проживає на території України без реєстрації, не виконала рішення Будьоннівського РВ ДМУ про видворення за межі України, а також виявляє небажання покинути територію України в добровільному порядку.
Просив розглянути питання видворення за межі території України у примусовому порядку громадянки Росії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, за рахунок бюджету коштів держави України, з подальшою забороною в’їзду на територію України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка не заперечувала проти заявлених позивачем вимог, проте просила надати їй час для реєстрації на території України, як цього вимагає Закон. Просила не видворяти її за межі України.
Свідок, мати відповідачки ОСОБА_6, пояснила, що не мала можливості зареєструвати свою доньку належним чином, у зв’язку із відсутністю грошей.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та свідка, дослідивши в судовому засіданні обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами, суд встановив наступне.
Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.
Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідач, громадянка Росії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула на територію України з Росії в 1999 році в м. Донецьк. ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину ОСОБА_5.
По закінченню терміну тимчасового перебування (90 днів) відповідачка своєчасно не звернулась до підрозділів СГІРФО ГУМВС України в Донецькій області для продовження терміну перебування в Україні, ніяких документів на право проживання в Україні не оформлювала, за межі України не виїжджала, проживає на території Україні без реєстрації та документів на право проживання, тобто незаконно, за що стосовно її було прийнято рішення від 11.03.2011 року Будьоннівським РВ ГУМВС України в Донецькій області про видворення за межі України. Однак, територію країни вчасно не залишила і з вказаного часу на території України мешкає нелегально за адресою – АДРЕСА_2. За порушення правил перебування іноземців в Україні 11.03.2011 року стосовно громадянки Росії ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ст. 203 ч. 1 КУпАП. Підстав для подальшого перебування в Україні у громадянки Росії ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 немає.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд, за зверненням органу внутрішніх справ, приймає рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
11.03.2011 р. Будьоннівським районним відділом ГУМВС України в Донецькій області відносно громадянки Росії ОСОБА_2 прийнято рішення про видворення за межі України у термін 30 днів. Однак, до теперішнього часу громадянка Росії ОСОБА_2 з території України не виїхала.
Таким чином, відповідачка, не маючи підстав для подальшого перебування на території України, не покинула територію України у встановлений строк в добровільному порядку, проживає на території України нелегально, тобто з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п. п. 18-33 «Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. (з подальшими змінами та доповненнями).
Оскільки громадянка Росії ОСОБА_2 ухиляється від виїзду з території України в добровільному порядку, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що вона і в подальшому також буде ухилятися від виїзду за межі України.
Згідно ч. 10 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов’язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов’язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Відповідно до п. 26 Постанови № 1 від 25.06.2009 року Пленуму Вищого адміністративного суду України, суд під час розгляду справи про затримання і примусове видворення вирішує лише цю вимогу. Зокрема, суд не має права вирішувати вимоги про заборону іноземцю та особі без громадянства подальшого в’їзду на територію України на строк п’ять років, оскільки ці питання вирішують органи внутрішніх справ, органи охорони держаного кордону, Служба безпеки України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що громадянка Росії ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина ОСОБА_5 перебуває на території Україні без законних на це підстав, коштів для забезпечення свого проживання не мають та ухиляються від виїзду з території України, а тому підлягають видворенню з території України в примусовому порядку.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов’язаних з примусовим видворенням громадянки Росії ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 за межі України, суд враховує відсутність грошових коштів у відповідача для відшкодування витрат, а також відсутність інших фізичних чи юридичних осіб, на яких таке відшкодування можливо покласти у відповідності з діючим законодавством України, тому вважає за необхідне здійснити його видворення за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8 - 11, 71, 86, 94, 160 – 163, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку громадянки Росії ОСОБА_2 задовольнити частково.
Видворити за межі території України у примусовому порядку громадянки Росії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, за рахунок бюджетних коштів держави України.
У задоволені інших позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 2 червня 2011 року.
Повний текст постанови складений 7 червня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через Донецький окружний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Івченко В.Б