ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/2543/11
25 травня 2011 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Коваленко М.В.
за участю представника позивача Новіковської Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо –збагачувальний комбінат»до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання незаконним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень,-
ВСТАНОВИВ:
01 березня 2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, в якому позивач просить: визнати нечинним (протиправним) розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам повністю; скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. провадження по даній справі було відкрито та призначено до судового розгляду.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним. 26.01.2011р. на адресу позивача надійшло розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам». Зазначеним розпорядженням затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії Генічеської РДА по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, згідно з яким ПАТ «ІнГЗК» нараховано збитки за використання орендованої земельної ділянки за період з травня 2002 року по грудень 2010 року у вигляді недоодержання доходів до бюджету згідно розрахунку у сумі 462633,75грн. Позивач вважає, що розпорядження відповідача про затвердження акту щодо визначення та нарахування збитків за користування орендованою земельною ділянкою у вигляді недоодержання доходів до бюджету є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству України з підстав невідповідності ст.156 Земельного кодексу України, ст.19 Конституції України. При цьому позивач зазначає, що підстави відшкодування збитків чітко визначені ст.156 Земельного кодексу України, і серед них відсутня така підстава як недоодержання доходів до бюджету, оскільки такого поняття взагалі не існує, а орендні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем в силу укладеного договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2002 року №2492, не підпадають ні під одну з підстав відшкодування збитків, визначених чинним законодавством України.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заперечень щодо заявленого адміністративного позову не надав. Про час та місце судового розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме: поштовим повідомленням про отримання поштового відправлення з відміткою про отримання від 16.03.2011р., від 30.03.2011р. та від 04.05.2011р. Заперечення проти адміністративного позову суду не надавав.
Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом було досліджено наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: свідоцтвом про державну реєстрацію ПАТ «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат»; довідка з ЄДР №022469; розпорядження від 06.01.2011р. №19; акт №15; договір оренди від 31.05.2011р.; роздруківка щодо сплати орендної плати за землю з 2008 – 2010рр.; платіжні доручення від 30.10.2008р., від 26.12.2008р., 01.12.2008р., від 29.04.2009р., від 26.06.2009р., від 28.08.2009р., від 30.01.2009р., від 29.10.2009р., від 27.02.2009р., від 30.03.2009р., від 30.07.2009р., від 01.06.2009р., від 30.11.2009р., від 28.12.2009р., від 25.09.2009р.; від 01.02.2010р., від 02.03.2010р., від 29.03.2010р., від 29.04.2010р., від 28.05.2010р., від 29.06.2010р., від 29.07.2010р., від 30.08.2010р., від 29.09.2010р., від 01.11.2010р., від 29.11.2010р., від 28.12.2010р.; статут ПАТ «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат»; довідка з ЄДР №201957; лист ПАТ «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» від 30.03.2011р.; лист Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 05.05.2011р.; лист ПАТ «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» від 02.02.2011р.; довідка про сплату орендної плати за землю, відповідно до договору від 31.05.2002р.; лист Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 15.02.2011р.; витяг №5 з протоколу №1; заява ПАТ «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» від 11.05.2010р.; додаткова угода №2492 від 31.05.2002р.; рішенні Господарського суду Херсонської області від 09.03.2010р. по справі №15/11-ПД-09 та від 17.05.2011р. по справі №5024/480/2011; постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010р. по справі №15/11-ПД-09; договір оренди АЕК №212182.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Правовідносини сторін щодо користування земельними ділянками державної та комунальної власності, порядок видачі розпоряджень місцевими державними адміністраціями регулюються нормами Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996р., Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р., Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003р., Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.1, 2 Земельного Кодексу України земля є особливим національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а земельні відносини є суспільними відносинами щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до ст.17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин відноситься, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст.80 Земельного Кодексу України суб’єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі приватної, комунальної та державної власності відповідно.
Відповідно до ч.2 ст.84 Земельного Кодексу України право державної власності набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Відповідно до ч.7 ст.93 Земельного Кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України належить і вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень голів місцевих державних адміністрацій відносяться, також, і повноваження щодо очолювання відповідних місцевих державних адміністрацій, здійснення керівництва їх діяльністю, відповідальності за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної місцевої адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до ст.156 Земельного Кодексу України визначаються підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та зазначається, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
- вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
- тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
- встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
- погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
- приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
- неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки
Відповідно до ст.157 Земельного Кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. При цьому порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 з відповідними змінами і доповненнями, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Як вбачається з п.3 зазначеного вище Порядку№284 відшкодуванню підлягають:
- вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
- вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
- вартість лісових і деревно – чагарникових насаджень;
- вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і проти селевих споруд;
- понесені затрати витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
- інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
При цьому під неодержаним доходом розуміється доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій.
06.01.2011р. головою Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області було прийнято розпорядження №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджений Акт №15 від 22.12.2010р. засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, створеної розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.06.2005р. №342 та оновлений склад комісії прийнятий згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 04.03.2010р. №135 «Про оновлений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», створеної у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Згідно з зазначеним Актом №15 від 22.12.2010р. було вирішено нарахувати збитки позивачу за використання земельної ділянки площею 6,0га під розміщення будівель та споруд бази відпочинку «Стрілкове» за межами с.Стрілкове, на території Стрілківської сільської ради Генічеського району з травня 2002 року (укладання договору оренди земельної ділянки) та до грудня 2010 року (засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам) у вигляді недоодержанні доходів до бюджету згідно розрахунку.
З метою з’ясування законності характеру прийнятого головою Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області розпорядження №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджений Акт №15 від 22.12.2010р. засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, створеної розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.06.2005р. №342 та оновлений склад комісії прийнятий згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 04.03.2010р. №135 «Про оновлений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», створеної у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» судом з’ясовувалися обставини, що зумовили прийняття зазначеного розпорядження №19 із застосуванням до позивача саме постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», яка регулює порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що зумовлені вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, суд встановив наступне.
31.05.2002 року між позивачем та Генічеською районною державною адміністрацією був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки № 2442.
Згідно з п.1 зазначеного договору оренди від 31.05.2002 року №2442 Генічеська районна державна адміністрація як орендодавець надав, а позивач як орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6 га, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, територія Стрілківської сільської ради.
Згідно з п.2.2 договору оренди від 31.05.2002 року №2442 зазначений договір укладався на термін 49 (сорок дев’ять років), починаючи з дати його нотаріального посвідчення до 31.05. 2051 року.
Пунктом 2.3 зазначеного договору оренди від 31.05.2002 року №2442 визначався розмір та періодичність внесення орендної плати, та зазначалося, що розмір орендної плати складає 3060 грн., при цьому у розмір орендної плати входив також і податок за землю.
В судовому засіданні встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з травня 2002 року і до теперішнього часу позивач використовує зазначену вище земельну ділянку загальною площею 0,6 га під розміщення бази відпочинку «Стрілкове», тобто за цільовим призначенням згідно укладеного договору оренди від 31.05.2002 року №2442 та в межах чинного законодавства України, систематично сплачуючи орендну плату в порядку та у розмірі, встановленому договором оренди земельної ділянки від 31.05.2002 року №2442.
Факт сплати орендної плати позивачем за користування земельною ділянкою та щомісячного отримання такої орендної плати власником землі в особі Стрілківської сільської ради, підтверджується відповідними розрахунковими документами, а саме: платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.
Будь – яких доказів щодо повернення сплаченої позивачем орендної плати за період з 31.05.2002р. до моменту розгляду судом справи № 2а/0470/2543/11 відповідачем до суду надано не було.
Зазначене вище дозволяє суду зробити висновок про наявність фактичних правовідносин щодо користування земельною ділянкою, які склалися між позивачем та Генічеською районною державною адміністрацією, а також про отримання певних доходів відповідачем за використання земельної ділянки позивачем під розміщення бази відпочинку «Стрілкове».
В судовому засіданні позивачем було зазначено, що рішенням господарського суду Херсонської області від 09.03.2010 року у справі №15/11-ПД-09, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року у справі №15/11-ПД-09 була встановлена недійсність договору оренди земельної ділянки від 31.05.2002 року №2442 відповідно до закону з моменту його укладення, виходячи з наступного: оскільки однією із складових проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою є грошова оцінка земельної ділянки, яка у договорі оренди від 31.05.2002 року відсутня, що тягне за собою неможливість встановлення орендної плати у відсотках до грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року у справі №5024/480/2011, яким був встановлений факт фактичного користування позивачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, тобто фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташована належна відповідачу на праві власності нерухомість, а також факт здійснення позивачем платежів за користування земельною ділянкою та отримання таких платежів власником земельної ділянки.
У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов’язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Згідно зі ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно зі ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, спираючись на обставини, досліджені та встановлені судом у судовому засіданні, оцінивши незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2010 року у справі №15/11-ПД-09 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року не можуть бути покладені судом в основу цієї постанови як беззаперечний доказ щодо законності і обґрунтованості прийнятого розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам з огляду на встановлення в судовому засіданні факту існування фактичних правовідносин щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,6 га під розміщення бази відпочинку «Стрілкове» з боку позивача та одержання відповідачем певних доходів за використання такої земельної ділянки позивачем як до прийняття рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2010 року у справі №15/11-ПД-09 та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010р., так і після прийняття зазначених рішень. При цьому факт існування таких правовідносин, а також отримання доходів відповідачем внаслідок використання зазначеної вище земельної ділянки позивачем підтверджується як рішенням господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року у справі №5024/480/2011, так і платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи та свідчать про сплату коштів позивачем за користування земельною ділянкою та прийняття таких коштів відповідачем.
Крім того, проаналізувавши рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2010 року у справі №15/11-ПД-09 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010р., суд доходить висновку, що відповідач – Генічеська районна державна адміністрація, звертаючись до господарського суду Херсонської області в 2010 році з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.05.2002 року №2442, тим самим не тільки не заперечував, але й визнавав факт існування відносин щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,6га під розміщення бази відпочинку «Стрілкове» з боку позивача, а також не заперечував і факт отримання доходів від користування позивачем зазначеною земельною ділянкою, хоча і не в тій сумі, яку вважав за необхідне отримувати.
Таким чином, суд доходить висновку, що фактичні відносини щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,6га під розміщення бази відпочинку «Стрілкове», що склалися між позивачем та відповідачем, а також щомісячне систематичне перерахування позивачем та отримання власником земельної ділянки коштів за використання такої земельної ділянки, тобто отримання певних доходів від використання такої земельної ділянки власником, та відсутність даних щодо погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання стан не можуть бути достатньою підставою для визнання факту неодержання доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням такої земельної ділянки її власником та прийняття спірного розпорядження від 06.01.2011р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким було затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії Генічеської РДА по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, згідно з яким ПАТ «ІнГЗК» нараховано збитки за використання орендованої земельної ділянки за період з травня 2002 року по грудень 2010 року у вигляді недоодержання доходів до бюджету згідно розрахунку у сумі 462633,75 грн.
Також, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд доходить висновку, що, на відміну від поняття «неодержані доходи», визначеного нормами Земельного Кодексу, Цивільного Кодексу України, Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 з відповідними змінами і доповненнями, в чинному законодавстві відсутнє поняття «недоодержання доходів», що виключає правомірність прийняття головою Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області розпорядження №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджений Акт №15 від 22.12.2010р. засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, створеної розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.06.2005р. №342 та оновлений склад комісії прийнятий згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 04.03.2010р. №135 «Про оновлений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», створеної у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», в якому прямо зазначено про нарахування збитків позивачу у вигляді недоодержання доходів до бюджету.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Викладені вище обставини та досліджені судом докази у справі свідчать про прийняття розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам хоча і на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», але:
- без використання повноваження з метою, з якою це повноваження було надано, тобто зі спотворенням тлумачення мети наданого повноваження, що полягає в прийнятті на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» розпорядження, згідно з яким на позивача покладається обов’язок відшкодування збитків у вигляді недоодержання доходів, хоча чинне законодавство України не містить самого поняття «недоодержання доходів» та, не зважаючи на отримання доходів відповідачем від використання земельної ділянки позивачем;
- необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого розпорядження, про що свідчить неврахування відповідачем обставин, що мають значення у даній конкретній ситуації;
- упереджено, що виявляється в дискримінаційному ставленні до позивача, яке полягає в прийнятті оскаржуваного розпорядження, не зважаючи на постійну, систематичну сплату позивачем на протязі більш як дев’яти років плати за користування земельною ділянкою, та отримання такої плати у вигляді доходу від використання земельної ділянки відповідачем;
- недобросовісно;
- нерозсудливо;
- без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між тими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це розпорядження, що полягає в спричиненні негативних наслідків для позивача щодо обмеження його права користування зазначеною земельною ділянкою, не враховуючи при цьому отримання певного доходу відповідачем на протязі значного відрізку часу внаслідок використання такої земельної ділянки позивачем.
Як вбачається з викладеного вище, відповідачем - суб'єктом владних повноважень не була доведена правомірність прийнятого розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам. Натомість, позивач довів ті обставини, які зумовили його звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, та доводять протиправність розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011 р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджений Акт №15 від 22.12.2010р. засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, створеної розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.06.2005р. №342 та оновлений склад комісії прийнятий згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 04.03.2010р. №135 «Про оновлений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», створеної у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Таким чином, суд вважає адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання нечинним (протиправним) та скасування рішення суб’єкта владних повноважень таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання нечинним (протиправним) розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам повністю та скасування розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011р. «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт №15 від 22.12.2010р. комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам – задовольнити повністю.
Визнати нечинним (протиправним) та скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.01.2011 р. №19 «Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджений Акт №15 від 22.12.2010р. засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, створеної розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.06.2005р. №342 та оновлений склад комісії прийнятий згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 04.03.2010р. №135 «Про оновлений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», створеної у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 27.05.2011р.
Суддя
Є.О. Жукова