У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/6168/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову гр. ОСОБА_1 до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в особі прокурора міста Кривого Рогу про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання виконати певні дії, -
ВСТАНОВИВ
27.05.2011р. гр. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в особі прокурора міста Кривого Рогу та просить:
- визнати незаконною бездіяльність прокурора міста Кривого Рогу, що полягає в невиконанні постанови суду;
- зобов’язати відповідача виконати всі дії згідно постанови суду від 28.02.2006р. за визначений проміжок часу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за скаргою позивача Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу 28.02.2006р. було прийнято постанову ( суддя Мясоєдова О.М.), якою було скасовано постанову прокурора від 04.02.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого і працівників правоохоронних органів і зобов’язано прокурора провести ряд дій. Постанова суду вступила в законну силу, але не виконана до сьогоднішнього дня. Згідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. За невиконання судового рішення передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 382 Кримінального кодексу України.
Проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Як вбачається зі змісту вищенаведеного адміністративного позову підставою для звернення до адміністративного суду є невиконання відповідачем постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.02.2006р., якою скасовано постанову прокурора від 04.02.2005р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого і працівників правоохоронних органів ( суддя Мясоєдова О.М.).
Отже, спірні правовідносини, які виникли між прокуратурою та позивачем щодо невиконання постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.02.2006р., не є адміністративним спором, оскільки прокуратура, в даному випадку, законодавчо не уповноважена владно керувати поведінкою позивача, не приймала щодо позивача обов’язкових до виконання рішень, а діяльність посадових осіб прокуратури врегульована Кримінально-процесуальним кодексом України, має свої особливості та не належить до управлінської сфери відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001р. (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України).
Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виходячи з наведеного, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист будь-якого права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб’єктом владних повноважень та підлягає вирішенню в порядку Кримінального судочинства.
Відповідно до п.2 ч.3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –
УХВАЛИВ
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в особі прокурора міста Кривого Рогу про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання виконати певні дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва