Справа № 22-ц-3282/11 Головуючий у І інстанції Бортницька В.В.
Категорія 18 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого Сержанюк А.С.
суддів:
за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Березовенко Р.В.
Хворостяній А.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь 229 680 грн., передавши відповідачу пошкоджений автомобіль НОМЕР_1 після повного відшкодування ним збитків, стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати в тому числі і витрати на правову допомогу.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 229680 гривень в рахунок відшкодування матеріального збитку, 3985 гривень витрат на правову допомогу, 120 гривень витрат на ІТЗ, а всього 233785 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля Forester», 2008 року випуску, чорного кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 11/11/2008 року. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії Ж № НОМЕР_2 року відповідач є фізична особа підприємець та здійснює підприємницьку діяльність. Автостоянка в АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці розміром 1000 кв.м, яка належить ТОВ «Облстойінвест», та згідно договору оренди землі від 07.10.2005 року передана в тимчасову оренду ПП ОСОБА_5 для функціонування автостоянки строком на 5 років. 06 червня 2010 року позивач поставив належний йому автомобіль на зазначену автостоянку. У відповідності до акту про пожежу від 07.06.2010 року орієнтовно о 10-38 год. 07 червня 2010 року було зафіксовано пожежу, а саме загорання автомобіля Forester», що належить позивачу на автостоянці відповідача. Причиною пожежі було занесення стороннього джерела займання.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що автостоянка огороджена, має в'їзні - виїзні ворота, на автостоянці є приміщення для обслуговуючого персоналу, який приймає оплату за послуги, дозволяє в'їзд та виїзд транспортних засобів ведеться журнал обліку транспортних засобів. Зазначені обставини свідчать про те, що автостоянка є такою, що охороняється. Відповідно до пункту 8 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» - на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Відповідальність за охорону транспортних засобів несуть працівники автостоянки.
Відповідно до частини 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини 2 ст. 950 ЦК України професійний зберігач, яким відповідно до частини 2 ст. 936 ЦК України є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Пунктом 27 вищезазначених правил зберігання транспортних засобів на автостоянках визначено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність з організації роботи автостоянки, всупереч Постанови Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», не забезпечив належне функціонування підконтрольної йому автостоянки та охорону автомобіля позивача, який був прийнятий на зберігання відповідно до журналу прийому автотранспорту на стоянку.
При цьому судом достовірно встановлено, що охоронці стоянки своєчасно не вжили заходів щодо захисту автомобіля позивача від знищення в результаті пожежі, яка виникла через занесення стороннього джерела займання, тобто не запобігли занесенню стороннього джерела займання, хоча за змістом п. 8 та 27 вищезазначених правил зобов’язані були це зробити.
При цьому посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність його вини в спричиненні шкоди автомобілю позивача, оскільки пожежа сталася через підпал сміттєвих баків, які були розташовані поруч з автостоянкою, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки в даному випадку вина відповідача не є підставою виникнення відповідальності за пошкоджений автомобіль. Судом покладено обов’язок відшкодування шкоди на відповідача саме через неналежне виконання умов договору зберігання транспортного засобу.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача 3985 грн. витрат на правову допомогу.
Так, у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»- розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% мінімальної заробітної плати за одну годину роботи у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною.
За матеріалами справи адвокат ОСОБА_7., за правову допомогу якого судом стягнуто з позивача 3985 грн., приймав участь в судових засіданнях на протязі 1 год. 56 хв. (а.с. 38, 47, 77, 82, 89).
09.09.2010 року мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 888 грн. В даний період адвокат приймав участь в судових засіданнях на протязі 40 хв. (а.с. 38). А тому розмір компенсації витрат на правову допомогу за вказаний період буде складати (888х40%) х 40 : 60 = 236.8 грн.
19.10.2010 року адвокат приймав участь в судовому засіданні на протязі 8 хв. (а.с. 47). На зазначений період мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 907 грн. А тому розмір компенсації витрат на правову допомогу за вказаний період буде складати (907х40%) х 8 : 60 = 48.4 грн.
01.12.2010 року та 27.12.2010 адвокат приймав участь в судових засіданняч на протязі 47 хв. (а.с. 77, 82). На зазначений період мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 922 грн. А тому розмір компенсації витрат на правову допомогу за вказаний період буде складати (922х40%) х 47 :60 = 288.9 грн.
03.02.2011 року адвокат приймав участь в судовому засіданні на протязі 21 хв. (а.с. 89). На зазначений період мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 941 грн. А тому розмір компенсації витрат на правову допомогу за вказаний період буде складати (941х40%) х 21 : 60 = 131.8 грн.
Таким чином, граничний розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідача складає 236,8+48,4+288,9+131,8=705,84 грн. За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині компенсації витрат на правову допомогу.
Доводи апеляції в частині порушення судом норм процесуального права , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України такі порушення не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 –задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року - змінити в частині розміру компенсації витрат на правову допомогу, стягнувши з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 705.84 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий: Сержанюк А.С.
Судді: Березовенко Р.В.
Фінагєєв В.О.