Справа № 22-ц-2258/11 Головуючий у І інстанції Якутюк В.С.
Категорія 21 Доповідач у 2 інстанції Суханова
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Судді: Данілова О.М., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ходаковській А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач просив суд винести рішення про розірвання договору довічного утримання від 01 березня 2008 року, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_1, посвідчений Богуславською районною державною нотаріальною конторою, посилаючись на те, що відповідно до умов вказаного договору відповідач повинен був здійснювати за ним відповідний догляд: забезпечувати щоденно триразовим харчуванням, придатним до носіння одягом та взяттям, надавати побутові послуги, забезпечувати необхідними медикаментами. З часу укладення договору відповідач взятих на себе зобов'язань не виконував належним чином, оскільки він за власні кошти продовжував харчуватися, прати білизну, купувати необхідні ліки. Крім того, відповідач не проводив індексацію та перерахунок вартості матеріального забезпечення 200 грн., визначеного з моменту укладення договору, тому він і змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року було задоволено позов позивача.
Розірвано договір довічного утримання від 01 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та посвідчений Богуславською районною державною нотаріальною конторою Київської області 01 березня 2008 року за реєстром №1-1021.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у власність ОСОБА_2 29/50 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача та пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки поясненнями сторін та свідків.
Так, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судовому засіданні підтвердили той факт, що відповідач практично не займався утриманням позивача відповідно до умов договору Довічного утримання.
Разом з тим, суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги й інші пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 які в судовому засіданні підтвердили той факт, що умови договору довічного утримання порушував сам позивач, а відповідач ОСОБА_1 здійснював необхідний догляд за ОСОБА_2
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював всі необхідні платежі за позивача та виконував інші, передбачені договором умови довічного утримання.
Колегія суддів вважає, що вказане рішення Богуславського районного суду, Київської області підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення, оскільки суд першої інстанції неповно, не всебічно та не об'єктивно з'ясував всі обставини справи, не добув обставин, що мають значення для справи і поклав в основу рішення не ті норми закону, чим порушено матеріальні і процесуальні права апелянта.
Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2008 року поміж двоюрідними братами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 29/50 частин житлового будинку з відповідними господарським будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 співвласниками якого вони є обидва. ОСОБА_1 зобов'язувався довічно утримувати повністю ОСОБА_2 (який є інвалідом третьої групи загального захворювання) забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і вартість матеріального забезпечення, визначеного сторонами у розмірі 200 гривень в місяць.
Судом першої інстанції не взято до уваги і не надано належної правової оцінки тому що , ОСОБА_1, дотримувався умов договору повністю. ОСОБА_2 був забезпечений одягом, взуттям, харчуванням, радіотелевізійним зв'язком.
Так, сторони визнали, що за кошти відповідача було поставлено супутникову антену та підключено телевізор.
За кошти відповідача у позивача був мобільний телефон та за кошти апелянта позивач був забезпечений мобільним телефоном.
Відповідач щорічно проводив догляд за присадибною ділянкою та частиною будинку позивача за власний рахунок та власними силами, а саме: прибирання території від сміття та листя, косіння та вигрібання і спалювання бур'янів на садибі та прилеглій території, обрізання дерев та кущів. Проводилося фарбування вікон, дверей та частини паркану, металевої покрівлі будинку фарбою придбаною за власні кошти відповідача.
Щорічно апелянтом проводилося копання огороду, посадка картоплі та інших овочів, прополка огороду та збирання урожаю овочів та фруктів, консервацією їх та передачею в погріб позивача для повсякденного харчування. Апелянтом також сплачувалися комунальні послуги за використану ним електроенергію, газ та телефон, що стверджується квитанціями, які додані до матеріалів справи (а.с.23-47). Заборгованості немає.
Судом першої інстанції не взято до уваги те, що не апелянтом порушувалися умови договору довічного утримання, а позивачем ОСОБА_2, який будучи працездатним інвалідом 3-ї групи загального захворювання не займається суспільно-корисною роботою, не виконує вимоги апелянта по веденню правильного, здорового способу життя, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, що підтверджується матеріалами справи та не заперечує сам позивач ( а.с. 21-23)
Позивач також не заперечує, що останні два місяці взагалі не допускає апелянта та його дружину в будинок, чим перешкоджає здійснювати відповідачу опіку над ними та належним чином виконувати умови договору довічного утримання.
Судом першої інстанції не взято до уваги про те, що ОСОБА_2 самочинно, без згоди апелянта надає жиле приміщення для проживання іншим особам, зокрема, надав чергове постійне місце проживання для ОСОБА_4 (жительки с. Медвин, Богуславського району, Київської області), що підтвердив позивач.
Судом першої інстанції не взято до уваги також й ту обставину, що ОСОБА_2 надав підсобні приміщення біля будинку, переданих у власність відповідачу-апелянту гр-ну ОСОБА_3 в оренду безоплатно для складування на зберігання меблів, які в його постійному місці проживання зайві.
Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки показам свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили в судовому засіданні про добросовісне виконання апелянтом умов договору довічного утримання та забезпечення ОСОБА_2 всім необхідним та передбаченим договором довічного утримання.
Суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. які можливо намагаються заволодіти 29/50 частина цього будинку, яка належить відповідачу-апелянту за договором, підписаним сторонами по справі.
Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що бачила, що як апелянт допомагає брату ОСОБА_3, красив паркан, склив вікна, обробляв огород, прибирав територію садиби та прилеглої території, бачила як ОСОБА_2 часто зловживав спиртними напоями.
Крім того судом першої інстанції при винесенні рішення не надано уваги та правової оцінки фототаблиці, що приєднана до матеріалів справи, яка свідчать про аморальний спосіб життя позивача ОСОБА_2.
Суд також не витребував квитанцій по оплаті апелянтом комунальних послуг та не оглянув їх в судовому засіданні і не дав належної правової оцінки.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що апелянт останні два місяці ( у зв»язку з тим, що позивач не впускає його в будинок) замість харчування та придбання продуктів харчування виплачував ОСОБА_2 по 200 гривень, які пересилав поштовими переказами, що додані до матеріалів справи.
Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що є всі підстави для скасування вказаного рішення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та не відповідністю висновків суду обставин справи, як того вимагає ст. 212-213 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 60, 160, 209, 292, 294, 295, 296, 303, 304, 307, 309, 311, 314, 315 ЦПК України, ст.ст. 334, 744, 745, 749, 751 ЦК України, колегія суддів-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді