Справа № 22-а-38/11 Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.
Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Лащенко
УХВАЛА
Іменем України
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 07 липня 2009 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок пенсії та стягнення боргу ,-
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками аварії, його визнано інвалідом II групи. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законодавством.
Вважав, що відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій та не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому позивач звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак йому було в цьому відмовлено.
Просив визнати протиправною вказану відмову в перерахунку пенсії, зобов»язати відповідача провести перерахунок його основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, та виплатити заборгованість за період з 1 січня 2006 року по даний час в розмірі 103624 грн.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 07 липня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку отримуваної ним державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров»ю, неправомірними.
Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року, нарахувавши державну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровлю, - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Бородянським районним судом Київської області норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії і йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Як вбачається з повідомлення Управління ПФУ у Бородянському районі від 23 квітня 2009 року та довідки від 24 березня 2009 року (а.с.13,28), позивачу в зв’язку зі встановленням вказаної інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 1 січня 2006 року була призначена державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну його здоров»ю, розмір яких визначено згідно з постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи –75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_1, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував пенсію та додаткову пенсію значно нижчу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції з урахуванням вище викладеного прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог починаючи з 22 травня 2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 07 липня 2009 року підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області відхилити, постанову Бородянського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.5 ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: