Справа № 22-ц-3347/11 Головуючий у І інстанції Потабенко Л.В.
Категорія 45 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
УХВАЛА
Іменем України
04 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Приходька К.П.,
суддів - Верланова С.М., Мельника Я.С.,
при секретарі - Вішик О.Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом, мотивуючи його тим, що під час шлюбу з ОСОБА_2, який був зареєстрований 1 вересня 1984 року вони вели спільне господарство та набули спільне майно, яке складається з житлового будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,122 га, яка розташована за тією ж адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; побутової техніки; автомобіля «Део-Сенс», д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску. 15 січня 2010 року вони розірвали вказаний шлюб. Посилаючись на те, що після розлучення вона з відповідачем в добровільному порядку розділити спільно нажите майно не можуть, позивачка просила визнати спільним сумісним майном набутим за час шлюбу, а саме: житловий будинок з погосподарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,122 га, яка розташована за тією ж адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; побутову техніку, а саме, телевізор «Голден Стар»вартістю 700 грн., телевізор «Панасонік»вартістю 300 грн., холодильник «Норд»вартістю 1000 грн., пральну машину «Ардо»вартістю 500 грн., мікрохвильова піч «Самсунг»вартістю 300 грн., зварювальний апарат «Євротекс»вартістю 1000 грн., пилку універсальну маятникову вартістю 800 грн., мотопилу «Стихіл»вартістю 1100 грн., дівіді-програвач вартістю 500 грн., касетний відеопрогравач «ЛДЖ»вартістю 200 грн. та пилосос «ЛДЖ»вартістю 600 грн. Також просила визнати спільною сумісною власністю подружжя боргові зобов’язання перед ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в сумі 34000 грн. Визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з погосподарськими спорудами та на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки. Провести поділ побутової техніки та виділити їй телевізор «Панасонік»вартістю 300 грн., холодильник «Норд»вартістю 1000 грн., мікрохвильову піч «Самсунг»вартістю 300 грн., касетний відеопрогравач «ЛДЖ»вартістю 200 грн., зварювальний апарат «Євротекс» вартістю 1000 грн. і телевізор «Голден Стар»вартістю 700 грн., а ОСОБА_6 виділити: пральну машину «Ардо»вартістю 500 грн., пилку універсальну маятникову вартістю 800 грн., мотопилу «Стихіл»вартістю 1100 грн., дівіді-програвач вартістю 500 грн. і пилосос «ЛДЖ»вартістю 600 грн. Крім того, просила визнати за нею право власності на автомобіль «Део-Сенс», д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску та право власності на Ѕ частину боргових зобов’язань перед ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на суму 17000 грн., та визнати за ОСОБА_2 Ѕ частину боргових зобов’язань перед ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на суму 17000 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном набутим за час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2: житловий будинок з погосподарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,122 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_2; побутову техніку, а саме, телевізор «Голден Стар»вартістю 700 грн., телевізор «Панасонік»вартістю 300 грн., холодильник «Норд»вартістю 1000 грн., пральну машину «Ардо»вартістю 500 грн., мікрохвильова піч «Самсунг»вартістю 300 грн., зварювальний апарат «Євротекс»вартістю 1000 грн., пилку універсальну маятникову вартістю 800 грн., мотопилу «Стихіл»вартістю 1100 грн., дівіді-програвач вартістю 500 грн., касетний відеопрогравач «ЛДЖ» вартістю 200 грн., пилосос «ЛДЖ»вартістю 600 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з погосподарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з погосподарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,122 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,122 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_2.
Проведено поділ побутової техніки та виділено ОСОБА_3 телевізор «Панасонік»вартістю 300 грн., холодильник «Норд»вартістю 1000 грн., пральну машину «Ардо»вартістю 500 грн., мікрохвильова піч «Самсунг»вартістю 300 грн., дівіді-програвач вартістю 500 грн., касетний відеопрогравач «ЛДЖ»вартістю 200 грн., пилосос «ЛДЖ»вартістю 600 грн., а всього на суму 3400 грн., а ОСОБА_2 виділено телевізор «Голден Стар»вартістю 700 грн., зварювальний апарат «Євротекс»вартістю 1000 грн., пилка універсальна маятникова вартістю 800 грн., мотопила «Стихіл»вартістю 1100 грн., а всього на суму 3600 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль «Део-Сенс», д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю вартості побутової техніки в сумі 200 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині визнання спільним сумісним майном, набутим за час шлюбу житловий будинок з погосподарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,122 га, визнання права власності по Ѕ частині на них за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині залишити рішення суду без змін, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про визнання спільним сумісним майном, набутим за час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 житловий будинок з погосподарськими спорудами, земельну ділянку площею 0,122 га, визнання права власності по Ѕ частині на вказане майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнання права власності за ОСОБА_3 на автомобіль, суд першої інстанції виходив із того, що сторони під час шлюбу в 1999-2000 роках спільно побудували спірний будинок, проживали в ньому, на який ОСОБА_2 19.07.2007 року отримав свідоцтво про право власності; в 2006 році ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,122 га; ОСОБА_3 придбала спірний автомобіль за власні кошти, які вона отримала в порядку спадкування, а відтак автомобіль є її особистою приватною власністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи та законі. До таких висновків суд прийшов на основі повно і всебічно з’ясованих всіх фактичних обставин справи.
Так, відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружину та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Згідно з положеннями ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором
Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.
Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що сторони з 01 вересня 1984 року проживали у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_7. 15 січня 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
27 жовтня 1988 року рішенням Трипільської селищної ради №10 ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_2 для будівництва жилого будинку, а 03 жовтня 1989 року рішенням виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів №355 йому дозволено будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці.
У жовтні 1989 році ОСОБА_2 отримав свідоцтво на забудову індивідуальної садиби по АДРЕСА_2
В 1999-2000 роках сторони спільно побудували спірний будинок та стали в ньому проживати, його було прийнято в експлуатацію, а 19 липня 2007 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на спірний будинок.
В 2006 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 0,122 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Встановивши такі обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний будинок і спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя та правильно визнав за сторонами право власності по Ѕ на вказане спірне майно, тобто у рівних частках.
Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 грудня 2004 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_8 у спадщину Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
27 квітня 2005 року позивачка та її брат ОСОБА_9 продали вказану квартиру за 126250 грн. та того ж дня вона свою частку грошових коштів внесла на два депозитні рахунки до „Правекс-Банку”, а 27 травня 2005 року позивачка отримала з одного депозитного вкладу кошти у сумі 11600 євро, за які придбала автомобіль „Део-Сенс”, д.н.НОМЕР_2, 2005 року випуску. Вказаний автомобіль того ж дня було зареєстровано на ОСОБА_2
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтованого визнав за ОСОБА_3 право власності на спірний автомобіль.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд, ухвалюючи рішення по справі, вийшов за межі позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема, уточнених позовних вимогах та рішенні суду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачкою надані суду документи, а саме, паспорт на позивачку, виписки з погосподарської книги та договір купівлі продажу квартири, на думку апелянта містять інформацію, що не відповідають дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені документи завірені належним чином і сумнівів в їх об’єктивності не має. Крім того, відповідач не надав доказів того, що перелічені документи містять недостовірну інформацію.
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені у 1999-2000 роках, а відтак спірне майно не може бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У решті рішення суду не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді