Справа № 22-ц-2632/11                                                                                  Головуючий у І інстанції  Єременко В.М.

Категорія  45                                                                                            Доповідач у 2 інстанції  Верланов

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

18 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого     - судді Приходька К.П.,

суддів                - Таргоній Д.О., Верланова С.М.,

при секретарі - Вішик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,   

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживала з ОСОБА_5  однією сім’єю  без реєстрації шлюбу за місцем її проживання з листопада 1991 року до дня його смерті –ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Під час спільного проживання вони вели спільне господарство та за рахунок спільної праці та спільних коштів придбали спільне майно, а саме, два колісних трактори та причіп. Зазначала, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, спадкоємцями якої є його дві дочки: ОСОБА_1 і ОСОБА_6, а також ОСОБА_3, з якою ОСОБА_5 припинив шлюбні відносини, але шлюбу у встановленому порядку не розірвав. У зв’язку з тим, що вказане вище майно було зареєстроване на ім’я ОСОБА_5, просила встановити факт спільного проживання однією сім’єю із ОСОБА_5 з 1991 року, визнати належне йому майно їхньою спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частину цього майна, набутого за час спільного проживання з ОСОБА_5  

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та посилаючись на те, що за час спільного проживання із ОСОБА_5 вони за рахунок спільної праці та спільних коштів придбали три колісних трактори та три причепи, а всього на загальну суму 79000 грн., просила встановити факт спільного проживання однією сім’єю із ОСОБА_5 з 1991 року, визнати належне йому майно їхньою спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частини цього майна, набутого за час спільного проживання із ОСОБА_5, а саме, трактор колісний марки Т-16МГ, д.н.НОМЕР_1, вартістю 24000 грн., трактор колісний Т-25, д.н.НОМЕР_2, вартістю 17000 грн.; трактор колісний ЮМЗ-6, д.н.НОМЕР_3, вартістю 30000 грн.; причіп марки 1ПТС-2, д.н.НОМЕР_4, вартістю 2000 грн.; причіп марки 2ПТС-4, д.н.НОМЕР_5, вартістю 4000 грн.; причіп марки 2ПТС-4, д.н. НОМЕР_6, вартістю 2000 грн., а всього Ѕ частини майна на загальну суму 39500 грн. Крім того, просила стягнути з відповідачів на її користь судові витрати у розмірі 565 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.  

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу з 1991 року до дня його смерті –ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_4 право на спільне майно, набуте нею за час спільного проживання з ОСОБА_5 з 1991 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину набутого майна за час спільного проживання  однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року), а саме: трактор колісний марки Т-16МГ, 1992 року випуску, д.н.НОМЕР_1; трактор колісний Т-25, 1984 року випуску, д.н.НОМЕР_2; трактор колісний ЮМЗ-6, 1992 року випуску, д.н.НОМЕР_3; причіп марки 1ПТС-2, 1986 року випуску, д.н.НОМЕР_4; причіп марки 2ПТС-4,1983 року випуску, д.н.НОМЕР_5; причіп марки 2ПТС-4, 1976 року випуску, д.н. НОМЕР_6, а всього Ѕ частки майна на загальну суму 39500 грн. Стягнуто на її користь солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 465 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.     

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.     

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.    

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Задовольняючи позов, суд виходив з презумпції спільної сумісної власності осіб, які проживають однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, з посиланням на вимоги ст.74 СК України та ст.368 ЦК України.    

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без урахування вимог матеріального права, що регулюють  правовідносини сторін.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали у її домоволодінні в селі Селичівка по вул.1-го травня, буд.№4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу як чоловік і жінка з 1991 року до дня його смерті –ІНФОРМАЦІЯ_1 року; під час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали три трактори та три причепи, які були зареєстровані на ОСОБА_5, а саме, на підставі свідоцтва про реєстрацію від 24 травня 2002 року на праві власності ОСОБА_5 належить трактор колісний ЮМЗ-6, 1992 року випуску; на підставі свідоцтва про реєстрацію від 23 січня 2007 року - трактор колісний марки Т-16МГ, 1992 року випуску; на підставі свідоцтва про реєстрацію від 22 березня 2005 року - трактор колісний Т-25, 1984 року випуску; на підставі свідоцтв про реєстрацію від 13 листопада 2009 року - причіп марки 1ПТС-2, 1986 року випуску та два причепи марки 2ПТС-4, 1983 і 1976 року випусків.

Зазначене підтверджується наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами, зокрема, поясненнями свідків, а також даними, які містять: довідка Селичівської сільської ради Баришівського району Київської області №129 від 09.05.2010 року, фотокартки, надані суду позивачкою, ксерокопії свідоцтв про реєстрацію трьох тракторів та трьох причепів, довідка інспекції Держтехнагляду  Київської ОДА, витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Інших доказів, які б спростовували такий висновок суду не надано.   

З урахуванням встановленого та виходячи з положень ст. 74 СК України, відповідно до якої майно, набуте за час спільного проживання жінкою та чоловіком, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, колегія суддів вважає, що два трактори (Т-16МГ і Т-25) та три причепи, є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року).

Посилання в апеляцій скарзі на те, що ОСОБА_5 до дня його смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, а тому право на спільне майно у ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.74 СК України не виникло, є необгрунтованими з наведених вище підстав.

Разом з тим, суд безпідставно визнав за ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на трактор  колісний ЮМЗ-6 та право власності на Ѕ частину вказаного майна, з посиланням на вимоги ст.74 СК України та ст.368 ЦК України.   

Судом встановлено, що трактор колісний ЮМЗ-6, 1992 року випуску належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію від 24 травня 2002 року.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК (абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3).

Правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори повинні вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про власність»майно придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї є їх спільною сумісною власністю при доведеності факту створення спільної сумісної власності членів сім’ї.    

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року  № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" частка учасника спільної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини з урахуванням ступеня його трудової участі, а за відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була  домовленість про створення спільної сумісної  власності під час дії Закону України "Про власність" та чи вкладала ОСОБА_4  свої кошти для придбання трактору колісного ЮМЗ-6.

Встановлення судом факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім’єю в даному випадку не має вирішального значення при розгляді справи про визнання права спільної сумісної власності на трактор колісний ЮМЗ-6, а може бути підставою для одержання права на спадкування в порядку ст.ст.1264, 1259 ЦК України. Проте зазначені позовні вимоги  в межах розглянутого судом позову, ОСОБА_4 не заявлялися.   

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги позову є необгрунтованими і такими, що не можуть бути задоволеними, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1. ст.309 ЦПК України.

Також колегія суддів, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір судового збору з 445 грн. до 275 грн. 90 коп. та витрати на правову допомогу понесених позивачем з 5000 грн. до 3100 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача.

Всупереч доводам в апеляційній скарзі, строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, для звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_4 не пропущений.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що представником відповідачів в судовому засіданні була подана заява про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України, однак така заява судом була проігнорована, то воно не грунтується на матеріалах справи.    

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину набутого майна за час спільного проживання  однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року) на загальну суму 39500 грн., а також в частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу, змінити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину набутого майна за час  спільного проживання  однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року), а саме: трактор колісний марки Т-16МГ, д.н.НОМЕР_1, вартістю 24000 грн.; трактор колісний Т-25, д.н.НОМЕР_2, вартістю 17000 грн.; причіп марки 1ПТС-2, д.н.НОМЕР_4, вартістю 2000 грн.; причіп марки 2ПТС-4, д.н.НОМЕР_5, вартістю 4000 грн.; причіп марки 2ПТС-4, д.н. НОМЕР_6, вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 24500 грн.   

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 275 грн. 90 коп., а також витрати на правову допомогу у сумі 3100 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без міни.

        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

       Судді