Справа № 22-ц-2633/11 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.
Категорія 40 Доповідач у 2 інстанції Верланов
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Приходька К.П.,.
суддів - Верланова С.М., Таргоній Д.О.,
при секретарі - Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги –ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком і вселення,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася з вказаним позовом до суду, який мотивувала тим, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у 1997 році вони проживали разом з двома неповнолітніми дітьми у будинку матері відповідача –ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідач зловживав спиртними напоями, то у 2002 році шлюб між ними був розірваний. 13 грудня 2002 року між ОСОБА_4 та нею було укладено договір дарування 12/25 частин будинку АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу, за яким їй у власність перейшла житлова кімната площею14 кв.м. у вказаному будинку, а також літня кухня і погріб. Після розірвання шлюбу відповідач вигнав її з дітьми з вказаної кімнати будинку, у зв’язку з чим вона разом з дітьми проживають в літній кухні, яка не пристосована для постійного проживання, що підтверджується актами обстеження, складеними з участю депутата Боярської міської ради від 06.08.2009 року, 22.06.2010 року та 03.11.2010 року. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить зобов’язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні належною їй кімнатою площею 14 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану кімнату та зобов’язати відповідача передати їй ключі від вхідних дверей будинку.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні належній їй 12/25 частин будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення її у кімнату житловою площею 14 кв.м. вказаного будинку та зобов’язано відповідача передати позивачці ключі від вхідних дверей зазначеного будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та особа, яка приєдналася до апеляційної скарги –ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати з підстав неправильного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
ОСОБА_3 в своїх запереченнях на скаргу її не визнала, зазначаючи, що рішення суду є законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Як установлено судом першої інстанції позивачка та відповідач після реєстрації шлюбу у 1997 році проживали у будинку АДРЕСА_1, який належить матері відповідача –ОСОБА_4
10 червня 2002 року сторони розірвали шлюб.
13 грудня 2002 року ОСОБА_4 згідно з договором дарування подарувала позивачці ОСОБА_3 12/25 частин будинку АДРЕСА_1, які складаються із житлової кімнати площею 14 кв.м., що в технічному паспорту значиться під №1-3, літньої кухні - літ. „Б” та погрібу під літньою кухнею „Б”.
Після розірвання шлюбу позивачка з двома неповнолітніми дітьми проживала в належній їй спірній кімнаті, а після того як відповідач вигнав її з кімнати, вона проживає в літній кухні.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про усунення відповідачем перешкод у користуванні спірною кімнатою і вселення в неї суд виходив з того, що позивачка на підставі договору дарування є власником житлової кімнати площею 14 кв.м., однак відповідач чинить їй перешкоди у користуванні цією кімнатою, а відтак порушує право позивачки на користування та розпорядження своїм майном, яке підлягає захисту.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати відповідача –ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.04.3005 року.
ОСОБА_4 належить на праві власності 13/25 частин вказаного будинку, які складаються з житлової кімнати площею 10,6 кв.м., що в технічному паспорту значиться №1-4, кухні площею 12.6 кв.м. –під №1-2 та котельні площею 6 кв.м. - під №1-1.
ОСОБА_1, як син померлої, проживає та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 26.03.2008 року.
Даних про те, що він відмовився від прийняття спадщини матеріали справи не містять. До того ж, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а тому звернувся до суду з позовом про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з технічного паспорту на спірний будинок, він має один вхід. Котельня (№1-1) та кухня (№1-2), якими користується відповідач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2 і неповнолітня дочка, є прохідним до кімнати (№1-3), яка належить позивачці. ОСОБА_1, не заперечуючи проти користування ОСОБА_3 належною їй кімнатою (№1-3), заперечив проти користування позивачкою котельнею та кухнею.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” квартира , яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку можу бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Даних про встановлення порядку користування приміщенням будинку сторони не надали.
Разом з тим, за змістом ст.152 ЖК України громадянин, якому на праві власності належить жилий будинок, має право переобладнати і перепланувати його з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (п.7 (абз.3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”).
Отже, набувши в установленому законом порядку право власності на 12/25 частин спірного будинку та, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 створив нову сім’ю і користується іншою частиною будинку, позивачка ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.152 ЖК України не ініціювала питання про переобладнання будинку з одноквартирного у двоквартирний.
Наведену норму закону та обставини справи суд при вирішенні даного спору не врахував.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи та неправильно застосував матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, а тому рішення суду відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Що стосується прохання в апеляційній скарзі постановити ухвалу про закриття провадження у справі, то воно не заслуговує на увагу, оскільки підстави закриття провадження у даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги –ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком і вселення відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді