Справа № 2а-323/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                            2а-323/11

18 травня 2011 року Дарницький районний суд міста Києва

в складі судді                                                                                                    Вовка Є.І.,

при секретарі                                                                                                     Пінчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача (з уточненнями від 16 травня 2011р.), в якому просив: визнати неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку та доплати позивачу недоплаченої додаткової пенсії постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії інваліду війни та підвищення до пенсії як „Дитині війни”; зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком з 01 травня 2010 року; зобов”язати Управління пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва зробити перерахунок виплати належної позивачу державної соціальної допомоги як „Дитині війни” відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 1 травня 2010 року.

          Представник відповідача подав заперечення на позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях, зокрема вказано, що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що встановлений мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії,  призначених згідно з даним Законом, тому ч. 1 ст. 28 вказаного Закону до даних правовідносин застосована бути не може.  Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 27.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і на даний період часу  розмір пенсії позивача відповідає встановленим змінам, оскільки після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року Законом не було встановлено новий порядок нарахування пенсій, в тому числі і зазначеної категорії.                    

Вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС,  категорії 1, інвалідом ІІ групи, захворювання позивача пов’язане з аварією на ЧАЕС. Відповідачі відмовилися здійснити перерахунок пенсії, зазначений у позовних вимогах, з підстав вказаних у письмових запереченнях на позов.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53  Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку вказаної державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом  28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року   було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, зміст  статті 50 викладено в новій редакції, відповідно до якої , особам, віднесеним  до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:  інвалідам I групи - 30 процентів  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність;  інвалідам II  групи  - 20 процентів, а інвалідам ІІІ групи –15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005 ) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

          Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

          На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу 2  Закону  України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, втратили чинність як такі, що є неконституційними.

          Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено , що   особам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи,  щомісячна  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  відповідно до Закону України  "Про  статус  і  соціальний    захист    громадян,    які   постраждали   внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  виплачується   у   таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб,  які втратили працездатність:  тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків;     інвалідам II групи - 20 відсотків, інвалідам ІІІ групи –15 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС  України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 № 796-ХІІ ( в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року ), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року  , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

                  Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Доводи  представника відповідача про те, що поняття  «мінімальна  пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, суд вважає безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає встановленим, що відповідачами були порушені права позивача щодо нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки при визначенні розміру цієї допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосуванню підлягає відповідна стаття Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг їх, встановлених законом прав.

Недотримання вимог законів України при визначенні розміру допомоги є порушенням п.6 ст.92 Конституції України, оскільки виключно законом України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст.71 КАС України,  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього  Закону  не  може  призупинятися   іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю у розмірі 75 процентів від мінімальної пенсії за віком, з 01 травня 2010 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу належить відмовити, оскільки вони є неконретними, необгрунтованими та безпідставними.

          В тому числі, суд вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога - зобов”язати Управління пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва зробити перерахунок виплати належної позивачу державної соціальної допомоги як „Дитині війни” відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 1 травня 2010 року, оскільки позивач не знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва.           

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, 6, 8, 17, 19, 21, 22, 24, 56, 113, 152 Конституції України, ст.ст.48-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року ,  керуючись ст. 9, 11, 70, 71, 89, 99, 100,  159, 160, 163 , 164, 183-2 , ч.1 ст. 256 КАС України,  -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю у розмірі 75 процентів від мінімальної пенсії за віком, з 01 травня 2010 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі у виді судового збору віднести за рахунок держави.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: