Справа № 22-ц-1332/2011 Головуючий у I інстанції –Кузюра В.О.
Категорія –цивільна Доповідач - Бойко О. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБойко О.В.
суддів:Демченко Л.М., Лазоренко М.І.
при секретарі:Пільгуй Н.В.
за участю:представника позивачки ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Ярославської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
В січні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 є її матір’ю і після своєї смерті залишила заповіт, відповідно до якого заповідала їй все своє майно, а саме спірний житловий будинок. Також позивачка зазначає, що вона фактично прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, проте в органах БТІ їй було відмовлено в оформленні права власності на зазначений будинок, оскільки правовстановлюючі документи на нього не видавалась.
Оскаржуваним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано за ОСОБА_7 право власності на 5/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як такий, що перейшов їй по праву спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Доводи апелянта зводяться до того, що вона є спадкоємцем за законом першої черги і крім неї, в передбачений законом строк, до нотаріальної контори спадкоємці ні за законом, ні ті, які мають право на обов’язкову частку, з заявами не звертались, а тому, на думку апелянта, відповідно до положень ст. 1272 ЦК України є такими, що не прийняли її.
В суді апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, або процесуального права, які є обов”язковою підставою для скасування рішення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень ст. 1218 ЦК України до позивачки перейшло право на нерухоме майно матері, проте тільки його частина без обов’язкових часток інших спадкоємців.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст.ст.328, 1218, 1241 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації. Відповідно до ч.2.ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (мати позивачки), що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6).
Згідно заповіту, складеного 11 червня 2004 року (а.с. 7), все своє майно, вона заповіла ОСОБА_6 – своїй дочці (позивачці).
Відповідно до довідки КП „Ніжинське МБТІ” від 03 листопада 2010 року (а.с. 10) право власності на спірний будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване.
КП „Ніжинське МБТІ” від 03 листопада 2010 року позивачці відмовило в реєстрації спірного житлового будинку, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що спірний житловий будинок будувався на земельній ділянці, яка виділена для цієї мети, що будинок збудований у відповідності до належного дозволу чи належно затвердженого проекту, без істотних порушень будівельних норм чи правил. За відсутності вказаних документів така будівля в силу ч.1 ст.376 ЦК України є самочинною. За змістом ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а отже відсутні підстави для спадкування майна, право власності на яке у спадкодавця відсутнє.
Враховуючи наведене, те, що право на спірний будинок за померлою ОСОБА_7 не підтверджено належними доказами, спірний будинок не є об’єктом права власності і за змістом ст. 1218 ЦК України не може бути об’єктом спадкування.
Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення) майна особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Враховуючи, що у даному випадку є і інші спадкоємці, які мають право на обов”язкову частку у спадщині (а.с.22, 23), та те, що позивачка інших позовних вимог не заявляла, апеляційний суд вважає, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, а тому з урахуванням положень ст.303 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду 1 інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції помилково визнав право власності на частину будинку за померлою ОСОБА_7.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст. 328, 1218 ЦК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Ярославської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: