СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2011 року Справа № 5002-7/6137.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 488 від 21.03.11, Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії";
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 39 від 11.01.11, Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії";
відповідача: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Теодосія";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 31 березня 2011 року у справі № 5002-7/6137.1-2010
за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, місто Феодосія, 98100)
до закритого акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, місто Феодосія, 98100)
про розірвання договору
ВСТАНОВИВ:
Феодосійське виробниче підприємство водопровідно –каналізаційного господарства звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства „Теодосія” про розірвання договору № 339/04 від 06 грудня 2004 року на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію.
Заявою від 22 травня 2006 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд змінити умови договору № 339/04 від 06 грудня 2004 року по пунктах 1,4,6,7,8,10, а пункт 6 виключити (а.с. 58-61 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2010 року, позов з урахуванням змін до позовної заяви задоволено частково. Пункти1 та 8 договору №339/04 від 06 грудня 2004 року залишено у колишній редакції, викладеній у протоколі розбіжностей до договору; пункт 6 договору №339/04 від 06 грудня 2004 року виключено; пункти 4, 7,10 договору №339/04 від 06 грудня 2004 року викладено у наступній редакції: пункт 4: Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів і прийом стічних вод в комунальну каналізацію встановлюється відповідно до чинного законодавства України без яких-небудь узгоджень абонентами розмірів цих тарифів і термінів їх введення ( згідно з п. 1.10 Правил). Розмір тарифів указується в рахунку. Пункт 7: При виявленні представником “Водоканалу” витоку води в мережах "Абонента" внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на введенні відсутній або не працює по провині "Абонента", "Водоканал" виконує розрахунок витрат води по пропускній спроможності труби введення при швидкості руху води в ній 2 м/ сік і дії її повним січенням впродовж 24 годин в добу. Розрахунок здійснюється за фактичний час витоку води по день її ліквідації (згідно з п. 9.6 Правил). Пункт 10: Неврахована кількість стічних вод, які надходять в період дощів, сніготаяння до каналізаційної мережі складає 20% від зливового стоку, ПТО є при площі вдосконалених покриттів _______кв.м об'єму стоків визначатиметься щомісячно згідно з довідкою гідрометеостанції.
Постановою Вищого господарського суду від 10 листопада 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року у справі № 5002-7/6137.1-2010 у позові відмовлено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Кримське Республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно –каналізаційного господарства міста Феодосії” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, господарський суд Автономної Республіки Крим безпідставно не розглянув уточнені позовні вимоги щодо внесення змін до умов спірного договору. Необхідність змінити умови договору, за твердженням заявника апеляційної скарги, викликана недосягненням згоди з відповідачем по деяким пунктам договору.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Котлярова О.Л.
У судове засідання, призначене на 31 травня 2011 року, представник відповідача - закритого акціонерного товариства "Теодосія" не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
06 грудня 2004 року між виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства міста Феодосії (водоканал) та відкритим акціонерним товариством "Теодосія" (абонент) укладено договір № 339/04 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію.
Відповідно до пункту 1 договору водоканал приймає на себе водопостачання абонента питною водою до міста приєднання останнього до міського водопроводу, приймання та очищення стоків абонента в міській каналізаційний колектор в обсязі не меншому фактичному забору води.
Строк дії договору спливає 06 грудня 2015 року.
Стверджуючи, що між сторонами не досягнута згода по деяким умовам договору, Феодосійське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про його розірвання.
Як зазначалося вище, заявою №760 від 19 травня 2006 року позивач змінив позовні вимоги та просив змінити умови договору, зокрема, пункти 1, 4, 6, 7, 8, 10, а пункт 6 - виключити взагалі.
При розгляді касаційної скарги Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2010 року Вищий господарський суд України дійшов висновку про порушення судом першої інстанції положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову. Вказане порушення, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 10 листопада 2010 року, полягає у прийнятті судом до розгляду заяви позивача від 10 листопада 2010 року, якою одночасно змінено предмет і підставу позову.
Згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
За даних обставин колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що заява позивача від 19 травня 2006 року не може бути прийнята до розгляду, а спір повинен вирішуватись по первісним вимогам - про розірвання договору №339/04 від 06 грудня 2004 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства міста Феодосії" з огляду на наступне.
Правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач обрав частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри»позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За загальним правилом істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Обґрунтовуючи вимогу про розірвання договору, позивач стверджує, що прийняття та очистка стоків від відповідача до міського каналізаційного колектора в об'ємі 15 % забору води не підтверджується ніякими розрахунками, узгодженими з Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по екології та природних ресурсів.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд в судовому рішенні, розірвання договору фактично є санкцією за допущене правопорушення.
В свою чергу, складовими частинами правопорушення є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
З наведеного вбачається, що наявність вини контрагента є обов'язковим елементом правопорушення та передумовою задоволення вимоги про розірвання договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем будь - яких умов договору.
Разом з тим, частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до частини 4 даної правової норми зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частини 4 даної правової норми).
Таким чином, позивач - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії»не позбавлений права звернутися в порядку статті 188 Господарського кодексу України до відповідача з пропозицією змінити господарський договір, а у разі недосягнення згоди з цього питання може звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незгода позивача з деякими пунктами договору не є підставою для його розірвання, оскільки захист своїх інтересів позивач мав здійснювати в законодавчо визначеному порядку, а саме - шляхом внесення відповідних змін до договору.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно –каналізаційного господарства міста Феодосі” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року у справі № 5002-7/6137.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, місто Феодосія, 98100);
2. закрите акціонерне товариство "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, місто Феодосія, 98100)