УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                                              Головуючого, судді Летягіної О.В.

                                                              Суддів Хмарук Н.С.

Іващенко В.В.

                                                   при секретарі Лобунській О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки про зобов’язання до вчинення дій, пов’язаних з виплатою підвищення пенсії, за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим  на постанову  Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим  від 8 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     У листопаді 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (далі Управління),  в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь недоплачене підвищення пенсії за період з 01.01.06 року по теперішній час, а в подальшому довічно, зобов’язати відповідача нараховувати їй соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату.

Постановою   Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим  від  8 квітня 2010 року  позов задоволено частково. Визнані дії Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим щодо виплати щомісячної державної допомоги незаконними. Зобов’язано  Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим провести нарахування соціальної допомоги у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити виплату  належних ОСОБА_5 грошових сум починаючі з 26 листопада 2008 року по 8 квітня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  постанову суду  скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і необхідності захисту порушеного права позивача  в межах встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду.

     З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

       Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Статтею 6 Закону України  від 18 листопада 2004 р.  «Про соціальний захист дітей війни»  ( далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

      Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

       Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.

  Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.

        Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

     Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  Отже, не може бути поширена на спірні правовідносини, оскільки розмір  соціальних виплат  відповідно до  Закону  № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

      Нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009-2010 роках).  

      Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

     Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачена можливість ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат судовим рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні судового рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 99, 100, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АРК відхилити.

     Постанову   Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим  від 8 квітня 2010 року  залишити без змін.

      Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.                                                                                                                

       Судді: