РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Макарчук Л.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про розділ майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про розділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розділ майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16.10.1999 року до 14.08.2006 року сторони знаходилися у шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу ними було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1. На цей час шлюб розірвано, проживають окремо. Згідно з рішенням суду відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей, проте, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Враховуючи наявність двох дітей, які знаходяться на утриманні ОСОБА_3 та те, що ОСОБА_2 аліменти не сплачує, ОСОБА_3 просить суд розділити вказану квартиру, виділивши їй 3/4 квартири, а відповідачеві ОСОБА_2 – 1/4 частину квартири.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розділ майна. Зустрічні вимоги мотивовані тим, що під час шлюбу з ОСОБА_3 в 2001 році ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Після офіційного розірвання шлюбу в серпні 2006 року вони продовжували разом проживати та вести спільне господарство. 06.08.2008 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Покупцем зазначеної квартири була ОСОБА_3 При укладанні угоди ОСОБА_2 був присутній, до документів додавалося свідоцтво про шлюб, грошовий розрахунок із продавцем здійснював ОСОБА_2 Вважає, що ця квартира була придбана за спільні сімейні кошти для розвитку бізнесу ОСОБА_2, який з 2002 року є приватним підприємцем. Після придбання квартири він займався переводом даної квартири з житлового в нежитловий фонд. Вважає, що цю квартиру можливо виділити йому в цілому, оскільки ця нерухомість була придбана для господарчо-побутових цілей з урахуванням його професійної діяльності. Також вважає за можливе виділити йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки він там зареєстрований та постійно проживає, а ОСОБА_3 виділити 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 зустрічний позов не визнала, пояснивши, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу за власні кошти, які вона позичила після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 Вважає, що ОСОБА_2 не має на цю квартиру ніякого права, оскільки це не є спільно нажитим майном подружжя.
Справа №22-ц/0190/185/11 Головуючий у першій
інстанції, суддя – Бишов М.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2009 року ухвалено: „Позов ОСОБА_3 - задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково. Розділити квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, виділив ОСОБА_3 3/4 частини вказаної квартири, ОСОБА_2 виділити 1/4 частину вказаної квартири. Решту позовних вимог ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в загальній сумі 232 грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.”
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У скарзі апелянт посилається на те, що суд безпідставно прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 не є спільно нажитим майном подружжя, оскільки до лютого 2009 року вони з ОСОБА_3 знаходились у фактичних шлюбних стосунках, факт розірвання шлюбу у відділі РАГС ОСОБА_3 зареєстровано лише 18.03.2009 року. Апелянт зазначає, що ці факти не заперечуються самою ОСОБА_3 Також апелянт посилається на те, що суд, вирішуючи спір стосовно розділу квартири АДРЕСА_1, безпідставно відійшов від принципу рівності часток кожного з подружжя у спільному майні, оскільки ствердження про наявність заборгованості по сплаті аліментів є необґрунтованим і спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Апелянт також посилається на те, що судом неправильно розподілені судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з 16.10.1999 року.
Під час шлюбу за договором купівлі - продажу від 06.06.2001року, який зареєстрований на Українській універсальній біржі, ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира є спільним майном подружжя, оскільки придбана під час шлюбу для спільного проживання сім’ї . Зазначені обставини сторони не заперечують.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороби тощо) самостійного заробітку ( доходу).
Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Відповідно до ч.3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відступаючи від принципу рівності частин подружжя у спільному майні, та виділяючи ОСОБА_3 – 3\4 частки квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 – 1\4 частку зазначеної квартири, суд виходив з того, що з позивачкою проживають двоє неповнолітніх дітей, при цьому відповідач не виконує свого обов’язку по утриманню дітей, оскільки у нього утворилась заборгованість по сплаті аліментів в сумі близько 8000грн.
Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 21 вересня 2009року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду від 20.07.2010 року, ОСОБА_2 звільнено від сплати заборгованості за аліментами в сумі 7994грн 99 коп, що утворилася за період з 18.07.2006року по 17.02.2009року. Цим же рішенням суду встановлено, що з 17.02.2009 року ОСОБА_2 заборгованості по аліментам не має.
Отже, вказана сума заборгованості не може бути врахована при визначенні часток майна подружжя в розумінні положень ст. 70 СК України. При цьому права неповнолітніх дітей, які проживають в спірній квартирі, не порушуються.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при поділі спірної квартири слід виходити з принципу рівності часток подружжя в спільному майні, встановленого ч.1 ст. 70 СК України і виділити сторонам по 1\2 частці спірної квартири.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1, то відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що вказана квартира не є спільним майном подружжя. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Із матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду від 14.08.2006 року, яке набрало законної сили 28.08.2006року.
Частиною другою статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Отже, шлюб між сторонами був припинений 28.08.2006року. Спірна квартираАДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_4 06.08.2008року, тобто після розірвання шлюбу.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 18 січня 2010року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю за період з 14.08.2006року по 18.03.2009року. Вказане рішення набрало законної сили 25.03.2010року. ( а.с.154-155).
За таких обставин відсутні підстави вважати спірну квартиру спільним майном подружжя.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 308, 309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2009 року в частині розділу квартири АДРЕСА_1 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Розділити спільне майно подружжя - квартиру АДРЕСА_1, виділив ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 1\2 частці зазначеної квартири.
В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Макарчук Л.В. Філатова Є.В.