РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої злочином, у розмірі 120000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 червня 2010 року встановлено, що ОСОБА_4 була її опікуном. Згідно з рішенням Сімферопольської міської ради №357 від 24.03.2000 року ОСОБА_4 після продажу належної позивачці 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 повинна була придбати для неповнолітньої квартиру АДРЕСА_2. Між тим, вказану квартиру відповідачка купила і зареєструвала на своє ім’я і в подальшому продала її, витративши гроші від продажу квартири на свої потреби, чим спричинила позивачці шкоду. Про порушення своїх прав позивачка дізналась у листопаді 2007 року. Також позивачка просить стягнути компенсацію моральної шкоди, завданої діями відповідачки, внаслідок яких вона відчувала глибокі хвилювання з приводу того, що з дитинства без рідних та близьких, була злочинним шляхом позбавлена житла та коштів; вона відчуває стрес та депресію, жах за майбутнє, порушені її звичні стосунки із сусідами та колегами по роботі та навчанню. Моральну шкоду оцінює у 20000 грн.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове про стягнення матеріальної шкоди у сумі 12000 грн. і моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Доводи скарги зводяться до того, що суд в порушення ст. 61 ЦПК України безпідставно не прийняв до уваги встановлений постановою Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 червня 2010 року розмір матеріальної шкоди – 1500 доларів США, який був визнаний ОСОБА_4 Також апелянт вважає, що суд, встановлюючи розмір компенсації моральної шкоди, не врахував глибину та тривалість її душевних страждань і переживань, які тривали понад 10 років.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
____________________________________________________________________________
Справа №22-ц/0190/2806/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Благодатна О.Ю.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходив із недоведеності розміру матеріальної шкоди. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, згідно з положеннями, встановленими ч.1, ч. 4 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.10 року, ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності по ст. 167 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.
Даною постановою встановлено, що ОСОБА_3 , будучі опікуном ОСОБА_2, 10.04.2000 року, при наявності рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 357 від 24.03.00 року, продала 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала неповнолітній позивачці та купила квартиру АДРЕСА_2 на своє ім'я, без урахування інтересів ОСОБА_2, порушив її житлові права.
Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачених ст.1166, 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.
Вина відповідачки в спричиненні шкоди позивачки підтверджується вищезазначеною постановою суду, яка набрала законної сили.
В межах вказаної кримінальної справи ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов, який ОСОБА_3 визнавала в сумі 1500 доларів США.
Оскільки відповідачка визнавала позов на вказану суму, то у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, сума матеріальної шкоди не підлягає доказуванню.
За офіційним курсом гривні до долара США, встановленого Національним Банком України на день розгляду справи в апеляційному суді, вартість 1500 доларів США дорівнює 11952грн 60 коп. Вказану суму слід стягнути з відповідачки на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивачка вказує, що їй діями відповідачки була спричинена моральна шкода, що виразилася в душевних стражданнях та переживаннях, внаслідок позбавлення її житла.
З урахуванням обставин справи, вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив суму грошового відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки з відповідачки.
Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 308, 309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року скасувати в частині відмови в стягненні матеріальної шкоди. Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 11952 (одинадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 60 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Філатова Є.В. Любобратцева Н.І.