У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«28» квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Белинчук Т.Г.
Суддів: Ісаєва Г.А.
Підлісної І.А.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійсним,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
13 травня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійсним.
Свої вимоги мотивує тим, що 28 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір № 140/08/13-Nv про надання кредиту в іноземній валюті в сумі 80 000 доларів США. Відповідно до діючого законодавства єдиним законним платіжним засобом на території України є національна грошова одиниця – гривня, а здійснення валютних операцій, у тому числі по наданню банком грошових коштів та їх поверненню зі сплатою відсотків повинно здійснюватися виключно при наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. При укладенні договору та наданні кредиту в іноземній валюті, жодна зі сторін договору не мала індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. Позивач зазначає, що дозвіл, наданий Національним банком України відповідачу, є додатком до якого передбачено здійснення операцій по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України, не може служити замінником вказаної індивідуальної ліцензії, оскільки у ньому відсутній такий вид валютної операції, як валютне кредитування.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що на момент укладення спірного кредитного договору у бунку була відсутня індивідуальна ліцензія, яка видається НБУ на використання іноземної валюти та використання платежу по вказаному договору. Висновки суду першої інстанції про те, що надані відповідачем документи, які заміняють індивідуальну ліцензію, а саме «генеральна ліцензія» і «дозвіл на виконання валютних операцій», є помилковими. Апелянт вважає, що відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України спірний договір є недійсним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір № 140/08/13-Nv про надання кредиту в іноземній валюті в сумі 80 000 доларів США.
03.12.2001 року Національним Банком України видано АКБ «Форум» банківська ліцензія № 62 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,
10 червня 2005 року Національним Банком України видано АКБ «Форум» письмовій дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених п.1-4 чатсини 2 та ч.4 ст. 46 Закону України « Про банкіи і банківську діляьнусть», що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтями 192, 202-204, 215, 227, 627, 629, 1054 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121 від 07.12.2000 та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15 від 19.02.1993, банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.
Стаття 2 згаданого Закону визначає банківський кредит, як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.
Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання банком и позичальником іноземної валюти, як засобу платежу за кредитним договором, відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенню про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно необхідності отримання індивідуальної ліцензії.
Колегія суддів вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України, що слідує з пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України , як засобу платежу, - використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.