У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року травня місяця 10 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Берещанської І.І.
Суддів Новікова Р.В., Берзіньш В.С.
При секретарі Ломовському І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Форте Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виплати заробітної плати, внесення запису у трудову книжку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 березня 2011 р.,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Форте Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виплати заробітної плати, внесення запису у трудову книжку. Позовні вимоги мотивує тим, що 26.06.2009 р. він був прийнятий на роботу до відповідача в якості регіонального представника по Півдню України, однак до цього часу на роботу його не оформили. 13.10.2009 р. на черговому зібранні регіональних представників йому пообіцяли погасити заборгованість по заробітній платі у сумі 20 000 грн., витрати на командировки, ГСМ та амортизацію автомобілю тільки у разі, якщо він напише заяву про прийом його на роботу у якості кладовщика і одразу ж заяву про звільнення без числа, щоб не закрився склад у м. Сімферополі, т.я. кладовщика з того складу звільнили з 06.10.2009 р. Він виконав всі ці вимоги, однак йому так і не виплатили все те, що пообіцяли. На його звернення керівництво гроші не виплатило, однак було зламано склад на якому він працював. Як з’ясувалося пізніше таким чином проходила інвентаризація про яку його не попереджали. На цьому складі також були його особисті речі, які відповідач привласнив себе. Також він стверджував що не складав жодних договорів підряду, касових ордерів не підписував. Одного разу підписав декілька пустих бланків, на які потім наклали текст. На підставі викладеного просить поновити його на посаді регіонального представника ТОВ «Форте Україна» з 26.06.2009 р. з відповідним записом в трудовій книжці, стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки у сумі 77 000 грн., моральну шкоду у сумі 100 000 грн., а також починаючи з 15.10.2009 р. по 5 000 грн. заробітної плати щомісячно і заборгованість по заробітній платі за період з 26.06.2009 р. по 23.10.2009 р. в сумі 4805 грн. 20 коп.; компенсацію за час вимушеного прогулу з 23.10.2009 р. по 01.07.2010 р. в сумі 17 094 грн. 05 коп. Далі вточнив позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 березня 2011 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що позивач був прийнятий на роботу і виконував роботу регіонального представника (торгівельного) надано не було. Також не було надано доказів і тому, що позивач приступив до виконання даної роботи і фактично був допущений до її виконання. Оскільки судом встановлено, що позивач не працював торгівельним представником на Півдні України, а був прийнятий на роботу комірником і позов про поновлення на роботі саме на цю посаду не заявляв, суд першої інстанції прийшов до висновку, що трудові права позивача не порушені, тому у задоволенні позову відмовив.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За правилами ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що наказом від 07.10.2009 року № 100-к позивача було прийнято на постійну роботу в відділ збуту на посаду комірника (російською мовою - кладовщика) складу готової продукції з повною матеріальною відповідальністю, з неповним робочим днем (3 години в день – з 9 годин), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу ( а.с. 82 ).
У зв’язку з прийомом на вказану посаду з позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність ( а.с. 74 ).
23.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення з займаної посади за згодою сторін (а.с. 85 ).
23.10.2009 року позивач був звільнений з посади комірника (кладовщика ) складу готової продукції ( а.с. 105 ).
В трудовій книжці зроблені відповідні записи щодо прийняття та звільнення з роботи.
Наказом від 29.10.2009 року № 129 позивачу було виплачено компенсацію за невикористану відпустку ( а.с. 107 ).
Таким чином відповідно до наданих доказів судом встановлено, що позивач працював у відповідача у якості комірника, але в позовній заяві про поновлення на роботі він не просить поновити його на роботі на цю посаду.
В позовній заяві позивач зазначає, що до цього він, влітку 2009 року працював у відповідача на посаді регіонального представника на Півдні України і в його трудові обов’язки входила реалізація меблів в Криму, тому він вважає, що між ТОВ «Форте Україна» і ним фактично склалися трудові відносини і просить поновити його на роботі у якості регіонального представника.
Проте, колегія суддів вважає, що доказів вказаним обставинам і відповідним правовідносинам позивач суду не надав.
Дійсно, у зазначений період між сторонами укладалися два цивільно-правові договори, згідно яких позивачу доручалося виконання визначених договором дій від імені відповідача. Також судом встановлено, що умови договорів сторонами були виконані, що підтверджується фінансовими документами, які, згідно висновків експертизи, підписані саме ОСОБА_5
З пояснень самого апелянта вбачається, що він виконував завдання згідно з цивільно-правовими договорами, електронними листами комерційного директора фірми.
Враховуючи викладене позивач ОСОБА_5 не надав суду доказів тому, що він був торговим регіональним представником відповідно до трудових відносин.
Виходячи з зазначеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що певний час між сторонами існували цивільно – правові відносини, позивач виконував умови цивільно – правових договорів, але ці відносини не є трудовими.
Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що крім цивільно-правових відносин у червні-жовтні 2009 року між сторонами існували також і трудові відносини, не спростовують висновків суду першої інстанції, не мають правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дав належну оцінку наявним доказам у справі і прийшов до правильного висновку, що у зазначений період 2009 року між сторонами існували тільки цивільно-правові відносини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог матеріального і процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: