Р І Ш Е Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року квітня місяця 05 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Ломовському І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5  до ТОВ фірма «Консоль ЛТД»  про визнання договорів удаваними та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 21 січня  2011 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», в якому просить визнати договір укладений між нею та відповідачем 20.05.2008 р. удаваною угодою, визнати його та додаткову угоду до нього недійсними та допустити подвійну реституцію, стягнути з відповідача на її користь 1 194 237 грн. 50 коп. внесених нею грошей. Позовні вимоги мотивує тим, що укладений договір має назву пайової участі у будівництві, за яким вона вносила двома частками грошові кошти (що складало її пай), а фірма мала збудувати багатоквартирний будинок, в якому її пай складатиме двокімнатну квартиру на 8-му поверсі. Проте, на наявний час будівництво будинку тільки розпочате. Як вона вважає, насправді цей договір є договором про інвестиційну діяльність, оскільки вона насправді один з багатьох, хто інвестували таким чином будівництво багатоквартирного будинку. За таких обставин, на їх договір, а також на додаткову угоду до нього має розповсюджуватися вимоги законів, що регулюють саме таку діяльність. Проте вимоги законів у даному випадку не були дотримані, фонд фінансування не був утворений, вона залишається незахищеною у своїх правах щодо контролю використання її грошових коштів. Внесені нею гроші у розмірі, еквівалентним 120 937 доларів США за квартиру по основному договору і 29 233 доларів США за обробні роботи в цієї квартирі по додатковій угоді, просить повернути, визнавши зазначені договори недійсними.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 21 січня  2011 р. позов задоволено частково. Визнано договір № 2020\405-12 від 20 травня 2008 р., укладений між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_5 удаваною угодою.  Визнано недійсним договір № 2020\405-12 від 20 травня 2008 р. і додаткову угоду № 1 до договору № 2020\405-12 від 20 травня 2008 р., укладений між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_5 та застосовані  наслідки їх недійсності. Стягнуто з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_5 1 131 113 грн. 70 коп. пайових внесків та 1820 грн. судових витрат. В задоволенні решти  позовних вимог  відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом ТОВ фірма «Консоль ЛТД» ставиться питання про скасування заочного рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку, що сторони насправді вчинили договір про інвестиційну діяльність, а оскільки цей договір про інвестиційну діяльність не відповідає вимогам закону  - він визнаний судом недійсним.

Також апелянт вказує на те, що сторони уклали договір виходячи з принципу свободи договору, які гарантуються  ст. 3 Цивільного кодексу України. Визнаючи  укладений договір недійсним, суд першої інстанції не зазначив, у зв’язку з чим він прийшов до висновку, що сторони вчинили інвестиційний договір, а саме його різновидність – управління майном, для якого повинно бути створений ФФБ ( фонд фінансування будівництва) і чому цей договір не є договором про сумісну діяльність.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Визнавши недійсним укладений сторонами договір, суд першої інстанції виходив з того, що відносини, які виникли між сторонами з укладенням основної і додаткової угоди, є насамперед інвестиційною діяльністю для  будівництва житлового будинку, тому цей правочин є удаваним, який вчинено для приховання іншого правочину, який насправді було вчинено. Судом встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, тому відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, якій сторони насправді вчинили. Оскільки судом встановлено, що насправді сторони вчинили договір про інвестиційну діяльність, то правовідносини і договори між сторонами повинні відповідати і регулюватися відповідними Законами України: «Про інвестиційну діяльність» і «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно яких не можуть бути об’єктами інвестиційної діяльності об’єкти житлового будівництва, фінансування яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб.

    З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

    З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2008 року між ОСОБА_5 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» було укладено Договір «Пайової участі в будівництві», за яким сторони без утворення юридичної особи на підставі об’єднання своїх пайових внесків зобов’язалися діяти задля проектування, будівництва та вводу в експлуатацію житлового багатоквартирного будинку по об’єкту «Зірка» по вул. Островського у м. Сімферополі АР Крим.

    Відповідно до п. 3.1  договору ОСОБА_5 повинна була внести на рахунок відповідача 120937 доларів США в гривнях по офіційному курсу НБУ на момент оплати.

    На виконання  цієї умови договору ОСОБА_5 було внесено на рахунки відповідача 43650 грн. і 548050 грн., що на час оплати складало 122000 доларів США.

    В свою чергу фірма зобов’язалася ввести в експлуатацію будинок у другому кварталі 2010 року.

    20 травня 2008 року сторони також уклали додаткову угоду до зазначеного договору про виконання обробних робіт у квартирі пайщика. На виконання цієї угоди ОСОБА_5 повинна була сплатити 29223 доларів США у гривневому еквіваленті, але 03.10.2008 року сплатила 98479, 84 грн., що складало відповідно до офіційного курсу НБУ – 20223 доларів США.

    Таким чином між сторонами виникли правовідносини, що мають бути врегульовані  чинним Цивільним кодексом України.

    Згідно до вимог ст. 1130, ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання  вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

    Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

    За змістом  ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно.

    За матеріалами справи встановлено, що відповідач при здійсненні функції щодо ведення спільних справ учасників Договору, відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України мав право укладати  правочини, у т. ч. у порядку, передбаченому Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

    За змістом, оскаржений договір є договором про спільну діяльність, таким визначили його сторони під час укладання.

    Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

    Згідно з ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

    За змістом ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

    Таким чином сторони не тільки можуть укласти не передбачений ЦК договір, але у самому договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, врегулювати такі умови, які не врегульовані цими актами. Зазначені умови договору є обов’язковими до виконання.

 В п.9.16 основного договору від 20.05.2008 року сторони домовилися, що цей договір не регулюється законом України «Про інвестиційну діяльність» і визначили укладений договір, як  договір про сумісну діяльність.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідач не залучив кошти позивача в управління, не є замовником  за оспорюваним договором, тому , на думку колегії, дія вищезазначених Законів, що регулюють інвестиційну діяльність і особливості управління коштами, залученими з метою фінансування масового будівництва житла, не розповсюджується на правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем за цим договором.

    Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами  для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення  нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду  обставинам справи.

    На підставі вказаного і керуючись статтями  303, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу   ТОВ фірма «Консоль ЛТД»  задовольнити.

    Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 21 січня  2011 р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_5  до ТОВ фірма «Консоль ЛТД»  про визнання договорів удаваними та недійсними, застосування наслідків недійсного правочину відмовити.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: