У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року березня місяця 29 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Ломовському І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа – служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про усунення перешкод у користування житловим приміщенням шляхом вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, третя особа – відділ департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління  головного управління Міністерства внутрішніх справ в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 лютого 2011 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа – служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про усунення перешкод у користування житловим приміщенням шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивує тим, що з 14.10.2000 р. вона знаходилася  з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від сумісного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 У 2002 р. вона з відповідачем вселилася в кв. АДРЕСА_1, яка на праві власності належить відповідачу.   12.11.2003 р. позивачка разом з дочкою ОСОБА_6 зареєструвалися у вказаній квартирі. У 2006 р. відповідач запропонував їй з дітьми переїхати у більш зручні умови проживання, а саме: кв. АДРЕСА_2, яка належала на праві власності матері відповідача.  У травні 2010 р. у неї з відповідачем відбувся конфлікт, внаслідок якого відповідач вигнав позивачку з дітьми з кв. АДРЕСА_2, у зв’язку з чим вона була вимушена переїхати до своїх батьків у найману квартиру. Користуватися  кв. АДРЕСА_1 позивачки не можливо, оскільки вказана квартира здається в оренду відповідачем з травня 2010 р., тому вона просить вселити її та неповнолітніх дітей в спірну квартиру, зобов’язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні вказаною квартирою.

ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, третя особа – відділ департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління  головного управління Міністерства внутрішніх справ в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_5 з 2006 р. не проживає у спірній квартирі, забрала всі свої речі, не сплачує комунальні послуги, не робить ремонту, тобто втратила інтерес до квартири як житла. Щодо дітей, то він не проти їх вселення у спірну квартиру.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 09 лютого 2011 р. позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7  в кв. АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_5 та неповнолітнім дітям ОСОБА_6, ОСОБА_7 перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом ОСОБА_8 ставиться питання про зміну рішення суду в частині задоволення позову щодо вселення у спірну квартиру ОСОБА_5 з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Апелянт вважає, що позивач без поважних причин не проживала у спірній квартирі і втратила право на це житло.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач з дітьми з поважних причин не проживали і не користувалися квартирою АДРЕСА_1.

    Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

    Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України та  ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні  не були іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

    Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 ЖК України, а саме -  дружина, їх діти та батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Згідно  з ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

    Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 з 2006 року в спірній квартирі не проживає, оскільки разом з чоловіком – відповідачем ОСОБА_8 та малолітніми дітьми переїхала до більшої розміром і зручностями квартири матері чоловіка по АДРЕСА_2. За вказаною адресою вони проживали до травня 2010 року, після чого відповідач, після конфлікту,  вигнав позивачку з дітьми, але в спірну квартиру також не пустив, оскільки здав її в оренду.

    Зазначені обставини встановлені постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 23 жовтня 2010 року. В письмовому поясненні  (а. с. 57) відповідач підтвердив вказані факти, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, ці обставини не підлягають доказуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає суд першої інстанції обґрунтовано, на законних підставах вселив позивача ОСОБА_5 з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру, а також правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що позивач не мала наміру вселятися у спірну квартиру, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу   ОСОБА_8 відхилити, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: