31.03.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-276/2011р. Головуючий в першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 52 доповідач в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Саліхова В.В., Колбіної Т.П.,
за участю секретаря - Босенко Е.О.,
представника позивача - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” про скасування наказів про звільнення та застосування стягнень за порушення трудової дисципліни, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом ” на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2008 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказів про звільнення та застосування стягнень за порушення трудової дисципліни №23-К від 11.03.2008р., №26-К від 14.03.2008р., №38 від 18.04.2008р., поновлення на роботі на посаді референта Севастопольської філії ЗАТ „МАУП” та на посаді інспектора з кадрових питань за сумісництвом, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що з 25.10.2007р. ОСОБА_5 обіймала посади референта та інспектора з кадрових питань за сумісництвом в Севастопольській філії ЗАТ „МАУП”, обов’язки яких виконувала своєчасно та сумлінно, а 18.04.2008р. була звільнена. ОСОБА_5 вказує, що порушень, за які щодо неї були застосовані дисциплінарні стягнення, вона не допускала, фактично причиною звільнення стала її відмова керівництву в наданні недостовірної інформації органу, який проводить ліцензування, та складання нею доповідних, в яких вона висловила свою незгоду щодо дій керівництва.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 16.06.2009р. в справі змінено первісного відповідача на належного – ЗАТ „МАУП”.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 23.06.2010р. позов задоволено частково. Скасовано накази Севастопольської філії ЗАТ „МАУП” №23-К від 11.03.2008р., №26-К від 14.03.2008р., №38 від 18.04.2008р., ОСОБА_5 поновлена на роботі на посаді референта Севастопольської філії ЗАТ „МАУП” та на посаді інспектора з кадрових питань Севастопольської філії ЗАТ „МАУП” за сумісництвом, з ЗАТ „МАУП” на користь ОСОБА_5 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30 099,13 грн. (без врахування сплати податків та інших обов’язкових платежів) та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судом обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи та просить ухвалити нове рішення в справі про відмову в задоволенні позову.
В судове засідання апеляційної інстанції представник СФ ЗАТ „МАУП” не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, із змісту ст.ст.15-16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, така особа має обрати саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 25.10.2007р. по 18.04.2008р. перебувала в трудових відносинах з Севастопольською філією ЗАТ „МАУП” та обіймала посади референта та інспектора з кадрових питань за сумісництвом.
Наказом №2 від 09.01.2008р. директором СФ ЗАТ „МАУП” оголошено про проведення обов’язкового медичного огляду всіх працівників в строк до 28.01.2008р. (а.с 49).
В зв’язку з відсутністю директора СФ ЗАТ „МАУП” 11.02.2008р., ОСОБА_6, за погодженням з заступником директора - ОСОБА_7, пройшла медичний огляд 12.02.2008р. (а.с. 50).
11 березня 2008 року наказом №23-К їй була оголошена догана за відсутність на робочому місті 12.02.2008р. на протязі всього робочого часу.(а.с. 8).
На підтвердження факту відсутності ОСОБА_5 на роботі відповідач представив акти від 12.02.2008р. та 13.02.2008р., підписані заступником директора СФ МАУП ОСОБА_7., завідуючим господарською частиною СФ МАУП ОСОБА_9, головним бухгалтером СФ МАУП ОСОБА_1, спеціалістом СФ МАУП ОСОБА_2 (а.с. 83, 84, 85).
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутність ОСОБА_5 на робочому місті 12.02.2008р. була обумовлена проходженням нею обов’язкового медичного огляду, а тому не може бути підставою для накладення на неї дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст.8 Закону України „Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз”, ст.ст.26, 27 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ст.ст.14, 17 Закону України „Про охорону праці”, проходження медичного огляду є обов’язком працівників навчального заходу.
Крім того, законодавець поклав на роботодавця відповідальність за порушення вищезгаданих нормативно-правових актів, в зв’язку з чим він має право в установленому законом порядку притягти працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Враховуючи наведені обставини та те, що відповідач не надав суду належних доказів, що б спростовували доводи ОСОБА_5, а саме не надав табель робочого часу, відповідні відрахування тощо, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за цими обставинами.
Посилання апелянта на наявність вищезгаданих актів, як на доказ незаконної відсутності ОСОБА_5 на робочому місті 12.02.2008р. та доказ законних дій щодо неї, судова колегія вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції, давши їм належну оцінку, а саме: датам їх складання, розбіжностям, порушенням порядку реєстрації, відсутності у ОСОБА_5 стягнень за невиконання своїх службових обов’язків, дійшов правильного висновку, що їх (акти) складено відповідачем лише для обґрунтування своїх доводів.
Більш того, судова колегія вважає, що на підтвердження висновків суду першої інстанції свідчать факти відсутності у відповідача доказів стосовно права цих осіб підписувати ці акти (розпорядження або наказ керівництва про визначення кола осіб, які можуть бути задіяні при встановленні факту відсутності працівника на робочому місті та встановленні причини його відсутності).
Судом встановлено, що на підставі наказу №26-К від 14.03.2008р. ОСОБА_5 була оголошена догана за несвоєчасне виготовлення проекту розпорядження „Про організацію роботи та відпочинку СФ ЗАТ „МАУП на березневі свята” (а.с. 9).
Відповідно до діючого законодавства не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу, не передбачену трудовим договором.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.3.8 Посадової інструкції референта та інспектора по кадрам, затвердженого СФ ЗАТ „МАУП” 01.09.2008р., на референта та інспектора по кадрам покладено обов’язок по оформленню наказів з особовим складом (а.с. 36).
Разом з тим, аналіз цієї Інструкції не дає підстав для висновку, що підготовка проектів розпоряджень або наказів була покладена саме на ОСОБА_5, а тому не може бути підставою для застосування щодо неї дисциплінарного стягнення, оскільки під оформленням наказів розуміється встановлення в ньому необхідних реквізитів, передбачених правилами документування, а не підготовка його проекту.
На підставі викладеного та з урахуванням того, що відповідач взагалі не представив до суду посадову інструкцію, за якою працювала ОСОБА_5 з часу прийняття її на роботу, докази того, що вона в порядку, передбаченому законом, була з ними ознайомлена, колегія суддів вважає, що несвоєчасна підготовка проекту розпорядження „Про організацію роботи та відпочинку СФ ЗАТ „МАУП” у 2008 році сталася не з її вини, а є наслідком нечітко визначених обов’язків по їх складанню самим відповідачем, в зв’язку з чим вважає висновки суду про безпідставне притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за цими підставами також обґрунтованими, а доводи апелянта, що позивач в даному випадку не виконала розпорядження директора СФ ЗАТ „МАУП” такими, що не відповідають обставинам справи.
Судом також встановлено, що 18.04.2008р. наказом СФ ЗАТ „МАУП” №38 ОСОБА_5 була звільнена з займаних посад на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правил внутрішнього трудового розпорядку.
З тексту самого наказу вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_5 були раніше покладені на неї стягнення та її відмова 20.03.2008р. в наданні заступнику директора СФ ЗАТ „МАУП” ОСОБА_7. коду доступу до свого комп’ютеру та відсутність на робочому місті з 16.00 до 17.00 13.03.2008р.
Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
В суді встановлено, що позивач знаходилася на робочому місті 13.03.2008р. повний робочий день. В підтвердження цих обставин в матеріалах справи є Розпорядження директора №6 СФ ЗАТ „МАУП” від 13.03.2008р. (а.с. 109), враховуючи наведені обставини, невизначеність відповідачем дати відсутності позивачки на робочому місті, спливу місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає, що висновки суду про безпідставність звільнення позивача за даними обставинами є також обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції прийшов до таких висновків лише на підставі пояснень позивача такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Що стосується відмови ОСОБА_5 надати код доступу до свого комп’ютеру заступнику Директора СФ ЗАТ „МАУП” ОСОБА_7, то відповідно схеми організаційної структури СФ ЗАТ „МАУП”(а.с. 62) та посадових обов’язків (а.с. 36) ОСОБА_5 була безпосередньо підпорядкована директору цієї установи, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що відмовляючи заступнику директора в наданні коду доступу до свого комп’ютеру дії позивача були правомірні, колегія суддів вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вказаний вчинок є також незаконним.
Посилання апелянта на наявність в матеріалах справи документів, які підтверджують право заступника директора СФ ЗАТ „МАУП” ОСОБА_7 на доступ до цього коду не підтверджено матеріалами справи, а тому не заслуговують на увагу.
Суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, які надали сторони, та прийшов до вірного висновку, що СФ ЗАТ „МАУП” при виданні наказів про накладення на ОСОБА_5 дисциплінарних стягнень та звільнення порушив трудові права позивача, що завдало їй моральних страждань, а тому обґрунтовано задовольнив її вимоги та стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Разом з тим, судова колегія, погоджуючись з правильністю висновків суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 в частині відшкодування завданої моральної шкоди з урахуванням обставин справи, вважає за необхідне зменшити її розмір до 500 грн., оскільки, стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_5 10 000 грн., суд не обґрунтував такі висновки та не навів докази в підтвердження саме цієї суми.
За таких обставин, керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 червня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 червня 2010 року в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь ОСОБА_5 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.О. Єфімова
Судді: /підпис/ В.В. Саліхов
/підпис/ Т.П. Колбіна
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В. Саліхов