№ 2-1426/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2007 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Мазурик О.Ф. при секретарі Чабанюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та на частку в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
21.02.2007 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який в ході судового розгляду уточнив, де просить встановити факт прийняття ним спадщини у вигляді 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його діда ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.
В позові позивач пояснив, що його діду ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1956 року, посвідченого нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори, р№ 2-9960, та акту прийому індивідуального будинку НОМЕР_1 від 13.11.1969 року, зареєстрованого в ОП ЗМБТІ 25.11.1969 року р№ 24571.
З 13.01.1953 року ОСОБА_3. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, таким чином будинок належав їм на праві спільної сумісної власності, в зв'язку з чим їм належало по 1А частині спірного житлового будинку.
02.02.2000 року ОСОБА_3. склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4., р№ 112, згідно з яким все належне йому майно заповів позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер, однак ні він, ні ОСОБА_2. заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, спадщина була прийнята ними обома шляхом фактичного вступу в управляння спадковим майном.
Відповідач народилась 18.02.1924 року, і є непрацездатною, в зв'язку з чим має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті її чоловіка, яка разом із належною їй на праві спільної сумісної власності складає 7/12 частин спірного житлового будинку.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідач в ході судового розгляду заявила зустрічний позов, в якому просить визнати за нею право власності на 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, з яких 1/2 частина є її в спільній сумісній власності подружжя, а 1/12 частина в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3.
В судове засідання з'явився позивач за уточненим первісним позовом, на задоволенні своїх уточнених позовних вимог наполягає, зустрічний позов визнав в повному обсязі.
2
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні уточнений первісний позов визнав в повному обсязі, наполягає на задоволенні зустрічного позову.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, заяви про бажання приймати участь у справі до суду не надіслав.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача за первісним позовом, представника позивача та відповідача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, суд вважає уточнений первісний та зустрічний позови такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони відповідає вимогам закону та обгрунтовані письмовими доказами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3. належав житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1956 року, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою, р№ 2-9960, взятого на облік в ОП ЗМБТІ як забудовника 12.10.1956 року, прийнятого до експлуатації 08.08.1969 року, зареєстрованого в ОП ЗМБТІ за р№ 24571 25.11.1969 року, житловий будинок АДРЕСА_1.
13.01.1953 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований відділом РАГС м. Макіївка Донецької області.
Будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_3 в період шлюбу з відповідачем за первісним позовом, таким чином у відповідності до ст. 60 СК України спірний житловий будинок належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, тому кожному з них належить по 1/2 його частині.
На момент смерті ОСОБА_3. ОСОБА_2. була непрацездатною і мала право на обов'язкову частку у спадщині після смерті чоловіка.
02.02.2000 року ОСОБА_3. склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4., р№ 112, згідно з яким все належне йому майно заповів ОСОБА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Запорізьким міським відділом РАЦС Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис 4144.
Копією паспорту ОСОБА_1., НОМЕР_2, виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 03.08.1995 року, та копією паспорту ОСОБА_2 підтверджується факт їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, таким чином фактично вступив в управління спадковим майном.
Згідно довідки № 1272 від 28.03.2007 року, виданої 5-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. спадкова справа не заводилась, до нотаріальної контори спадкоємці не звертались.
Абзац 2 пункту 4 „Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України (у ред. 2003 року) передбачає, що до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (у ред. 2003 року), положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 534 ЦК України (в ред. 1963р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
Ст.ст. 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року) визначають порядок прийняття спадщини та передбачають перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини, а саме якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно ст. 535 ЦК України (в ред. 1963 року)непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом відповідно до ст. 529 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 10, 59-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 534, 535, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), абз. 2 п. 4 „Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, ст. 60 СК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у вигляді 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його діда - ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його діда - ОСОБА_3.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 6/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у спільній сумісній власності подружжя та на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка -ОСОБА_3.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з
ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ.
Суддя: О.Ф.Мазурик