РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод», третя особа – Бахчисарайський районний центр зайнятості, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення вихідної допомоги,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод», третя особа – Бахчисарайський районний центр зайнятості, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 2441 грн. 93 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн., стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.
Вимоги позивач мотивує тим, що з 13 липня 2006 року працювала комірником ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод». З 14 січня 2009 року наказом їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку з 22 березня 2009 року по 26 грудня 2011 року. Наказом ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод» від 02 жовтня 2010 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із ліквідацією підприємства. Вважає, що звільнення незаконне, оскільки відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України її звільнення можливе лише з обов’язковим працевлаштуванням.
Представник відповідача проти позову заперечував, пояснивши, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог трудового законодавства. Після відкриття процедури ліквідації підприємства наказ про попередження для ознайомлення був направлений ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією, а до Бахчисарайського центру зайнятості направлений звіт про запланове звільнення працівників. Через два місяці наказ про звільнення позивачки був направлений їй також рекомендованою кореспонденцією, а до Бахчисарайського центру зайнятості направлений звіт про фактичне вивільнення працівників для їх працевлаштування. Вважає, що ч.3 ст. 184 КЗпП України не передбачено, що обов’язковим працевлаштуванням зобов’язане займатись саме ліквідоване підприємство, згідно з законом України «Про зайнятість населення» такі обов’язки покладені саме на центр зайнятості.
Представник Бахчисарайського районного центру зайнятості пояснив, що у разі, якщо позивачку буде взято на облік, їй буде призначено виплату допомоги по безробіттю, але виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку буде припинено.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
________________________________________________________________________________
Справа №22-ц/0190/1557/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Янін І.А.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд необґрунтовано застосував ст.240-1 КЗпП України, оскільки підприємство ще не ліквідоване, а її відповідно до наказу було звільнено у зв’язку із ліквідацією підприємства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2006року позивачка була прийнята на роботу комірником ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод» ( а.с.9)
Наказом №11-к від 14 січня 2009року позивачці надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.03.2009р по 26.12.2011р ( а.с.6)
На підставі постанови Господарського суду АР Крим від 03.06.2010року ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод» визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. ( а.с.24,25)
Наказом відповідача №3 від 02.08.2010року позивачка була попереджена про наступне звільнення ( а.с.42) Відомості про вивільнення працівників направлені до Бахчисарайського центру зайнятості ( а.с.38,39, 40, 41)
Наказом відповідача №4 від 02.10.2010року позивачка звільнена з роботи з 02.10.2010року на підставі п.1ст.40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства. ( а.с.8)
Зазначені обставини сторони не заперечували. Сторони також не заперечували, що позивачці відповідачем не було запропоновано ніякої іншої роботи.
Згідно із ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Вказаною нормою закону допускається звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст.184 КЗпП України, однак з обов’язковим працевлаштуванням. Виконання підприємством, що ліквідовується, обов’язку працевлаштування зазначених жінок не має необхідного механізму забезпечення, однак, обов’язок працевлаштування цієї категорії працівників при повній ліквідації підприємства, установи, організації лежить на цих останніх. Перекладення обов’язку працевлаштування зазначених працівників на іншу особу, в тому числі на центр зайнятості є неприпустимим. Невиконання цього обов’язку підприємством тягне за собою поновлення на роботі зазначеного працівника.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців на час розгляду справи в апеляційному суді ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод» не виключений з реєстру ( а.с.90 -94), отже процес ліквідації підприємства не завершений. Саме по собі прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі.
Колегія суддів вважає, що правовідносини, що склалися між сторонами, не регулюються положеннями ст.240-1 КЗпП України, оскільки підприємство ще не ліквідоване.
За таких обставин колегія суддів вважає, що звільнення позивачки є незаконним і вона підлягає поновленню на роботі на посаді комірника з дня звільнення, тобто з 02.10.2010року.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка пояснила, що вихідну допомогу їй було виплачено, тому у апеляційного суду відсутні підстави для стягнення на користь позивачки вихідної допомоги. Середній заробіток за час вимушеного прогулу також не підлягає стягненню, оскільки позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримує в зв’язку з цим допомогу по догляду за дитиною, тобто перед звільненням не працювала і не отримувала заробітної плати. Тому правових підстав для стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням обставин справи, того, що позивачка незаконно звільнена з роботи, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що сума 2000 гривен буде достатньою для компенсації моральних страждань позивачки.
Відповідно до п. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст..303, 309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді комірника Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод» з 02.10.2010 року. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Філатова Є.В. Любобратцева Н.І.