УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду  Автономної Республіки  Крим  у складі:                  

                                     Головуючого, судді:       Чистякової Т.І.

                                     Суддів:                                              Любобратцевої Н.І.

                                                                                               Філатової Є.В.                                          

                                    При секретарі:                                  Савенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року у цивільній справі за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України в інтересах Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України „Кримський агротехнологічний університет” до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов’язання знести самовільну прибудову, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного університету біоресурсів і природокористування України, третя особа – Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про зобов’язання провести добудову прибудови та пандусу до квартири, визнання права власності на прибудову, відшкодування витрат, забезпечення доступу до пунктів першої необхідності,

    ВСТАНОВИЛА:

Національний університет біоресурсів і природокористування України (далі – НУБіПУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов’язання знести самовільну прибудову до квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі АР Крим. Позовні  вимоги мотивовані тим, що відповідач на земельній ділянці, що належить позивачеві, самовільно без дозвільних документів, із порушенням будівельних норм збудував прибудову до квартири. Прибудова  перешкоджає проходу у підвальне приміщення будинку та становить загрозу для мешканців.

Відповідач, заперечуючи проти позову, звернувся із зустрічним позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України, третя особа – Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про зобов’язання провести добудову прибудови та пандусу до квартири, визнання права власності на прибудову, відшкодування витрат, забезпечення доступу до пунктів першої необхідності. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що він є інвалідом, пересувається на інвалідній колясці, проте, жилий будинок, у якому він проживає, не обладнаний пандусом, кут якого не повинен перевищувати 8%. У зв’язку із чим він позбавлений можливості користуватись послугами магазину, аптеки, перукарні та поштового відділення. На його звернення відповідач не реагує, тому, він змушений за власні кошти здійснити прибудову до своєї квартири для влаштування самостійного входу. Просить зобов’язати відповідача завершити обладнання його квартири. Також вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача йому завдано моральну шкоду, зумовлену відсутністю передбаченою Законом доступності до пунктів першої необхідності, а також  необхідністю постійно звертатись до сторонніх людей за допомогою.

Справа №22-ц/0190/2195/11 Головуючий у першій

інстанції, суддя  – Діденко Д.О.

Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.

 Представник НУБіПУ проти зустрічного позову заперечував, пояснивши, що розташування проїзної частини дороги перед будинком унеможливлює встановлення пандусу із необхідним кутом, а на його влаштування з іншого боку будинку ОСОБА_2 не згодний.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року позов Національного університету біоресурсів і природокористування України в інтересах Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України „Кримський агротехнологічний університет” задоволено частково. ОСОБА_2 зобов’язано знести прибудову до квартири, у решті позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2  задоволено частково, на його користь з Національного університету біоресурсів і природокористування України стягнено моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У скарзі апелянт посилається на те, що суд безпідставно прийшов до висновку, що прибудова не відповідає будівельним нормам, оскільки прибудова зведена за проектом, затвердженим відповідними службами. Також апелянтом зазначено, що суд не звернув уваги на те, що позов пред’явлений особою, яка не має права на звернення з таким позовом, оскільки такі вимоги може пред’являти лише орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а позивач не є власником земельної ділянки.  Вважає, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги, що розширення балкону здійснено за рахунок прибудинкової території, яка є власністю мешканців будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання,          перевіривши матеріали справи в межах статті 303 ЦПК України, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Сімферопольської міської ради народних депутатів № 1550 від 29.09.2001 року Кримському державному аграрному університету виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовується університет і вся його інфраструктура.

 28 червня 2004 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 517, яким Кримський державний агротехнологічний університет був ліквідований і на його базі створена Південна філія «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету.

  Відповідно до сумісного наказу Міністерства аграрної політики і Національного аграрного університету № 304/37 від 18.08.2004 р. Південну філію «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету слід вважати правонаступником Кримського державного агротехнологічного університету і структурним підрозділом НАУ, при цьому цілісний майновий комплекс КДАТУ був переданий до складу НАУ.

 Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

 В 1977 році в результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 одержав травму хребта з порушенням функції тазових органів, був визнаний інвалідом 1 групи від трудового каліцтва з втратою працездатності 100% довічно, пересуватися може тільки в інвалідній колясці. Трудове каліцтво ОСОБА_2 одержав, працюючи старшим науковим робітником кафедри рослинництва Кримського сільськогосподарського інституту, правонаступником якого в даний час є ПФ «КАТУ» Національного аграрного університету.

 У відповідності до ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» жилі приміщення, займані інвалідами, під'їзди, сходові майданчики будинків, в яких проживають інваліди, повинні бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації.

 Згідно названого Закону обладнання жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у веденні яких знаходиться житловий фонд. Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають інваліди, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, з вини яких наступила інвалідність.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда, виданої Симферопольською травматологічною МСЕК 25.03.2008 р. ОСОБА_2 потребує прибудови до свого приміщення  (під’їзду) пандуса.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 в 2006 році почав самовільне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні відповідача, у вигляді прибудови до своєї квартири без належного дозволу і без дотримання будівельних правил і норм.

23 листопада 2007 р. відповідачу було направлене розпорядження інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 295 про припинення будівельних робіт. Проте відповідач дане розпорядження не виконав.

Статтею 376 Цивільного Кодексу України визначено ознаки самочинного будівництва. До нього належить будівництво, яке:

-   здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,

-    без належного дозволу

-    без належно затвердженого проекту,

-    з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

       Крім того, здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекціями державного архітектурно - будівельного контролю відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно - будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно – будівельна інспекція та її територіальні органи.

Реалізація права позивача на обладнання жилого приміщення спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, передбачає виконання дій, пов'язаних з організацією планування території і окремих ділянок, одержання дозволу на будівництво.

Відповідно до ч.1ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник ( користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За таких обставин, зведена ОСОБА_2 прибудова є самочинним будівництвом і за вимогою  позивача, який є користувачем земельної ділянки, на якій вона розташована, підлягає знесенню.

Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині вимог про визнання права власності на зазначене будівництво та про стягнення коштів, витрачених на будування прибудови.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_2 відносно того, що будівництво прибудови велося за проектом, узгодженим з відповідними службами, оскільки робочий проект було розроблено лише в липні 2010року вже за фактом будівництва ( а.с.205), в той час, як з позовом позивач звернувся до суду  ще в лютому 2008року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що  спірна прибудова  побудована на прибудинковій території не можна прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку була відведена саме як при будинкова територія.

 Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач не має право вимоги знесення прибудови, оскільки не є власником земельної ділянки, не засновані на законі і суперечать положенням статті 376 ЦК України.

Що стосується вимог  про влаштування пандусу, то матеріалами справи не підтверджена  технічна можливість зведення пандусу до балкону з боку де позивачем проведено самочинне будівництво. На влаштування пандусу з торцевої сторони будинку позивач за зустрічним позовом не згоден.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з принципу диспозитивності судового розгляду, колегія суддів не може прийняти до уваги  вимоги ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі,  стосовно обладнання підйомнику до балкону, оскільки  таких вимог в позовній заяві та уточненнях позивач за зустрічним позовом не заявляв.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду відносно того, що не підлягають задоволенню вимоги зустрічного позову в частині зобов’язання відповідача влаштувати пандуси в усіх об’єктах інфраструктури, з наступних підстав.

Відповідно до ст.26, 27 Закону України «Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні» органи державної влади, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах. Планіровка і забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів без пристосування для використання інвалідами не допускається. У тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням органів місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів.

Зазначені норми закону зобов’язують відповідача створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд  в населеному пункті. Крім того, вказаними нормами передбачено, що пристосування для інвалідів діючих об'єктів здійснюється за рішенням органів місцевого самоврядування та за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів.

Отже,  реалізація положень вказаного закону  повинна здійснюватися відповідачем спільно з органами місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій з урахуванням будівельних норм і правил в кожному конкретному випадку і не може бути вирішена в межах зазначеної цивільної справи.

Рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми моральної шкоди сторонами не оскаржено, тому колегією суддів в цій частині висновки суду не перевірялись.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

          Відповідно до  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

              Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів,  які  спростовують   висновки суду. Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального  права. Підстави  до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного  та керуючись ст.ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Судді:        Чистякова Т.І.             Любобратцева Н.І.               Філатова Є.В.