Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2011 р. справа № 2а/0570/2468/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Аржанові А.С.
за участю:
представника позивача Кондратенка О.В.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Донецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у 1 556, 53 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що на підставі наказу Донецького міського центру зайнятості 24.07.2006 року ОСОБА_2 було призначено допомогу по безробіттю. У заяві про надання статусу безробітного 24.07.2006 року відповідач зазначив, що не зареєстрований як підприємницької діяльності.
Донецькому міському центру зайнятості при звіренні бази даних платників до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та бази даних осіб, зареєстрованих як безробітні стало відомо, що ОСОБА_2 був зареєстрований як підприємницької діяльності час перебування на обліку в центрі зайнятості.
Згідно з п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та наданих соціальних послуг.
Тому позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю за період з 24.07.2006 року по 18.07.2007 року у 1 556, 53 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, зазначив, що дійсно зареєстрований як підприємницької діяльності - фізична особа. За весь період в центрі зайнятості підприємницькою діяльністю не займався, ніякого доходу підприємницької діяльності не отримував.
На думку відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також як зазначив відповідач, центр зайнятості не право застосовувати Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, оскільки прийнятий після зняття відповідача з обліку як безробітного та застосовується до осіб, перебувають на обліку у центрі зайнятості.
Тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Відповідно до заяви 24.07.2006 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про його працевлаштування, в якій зазначив, що у якості фізичної особи-підприємця не зареєстрований (а.с. 8).
Згідно з актом перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення 09.09.2010 року № 71 встановлено, що ОСОБА_2 на момент отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця (а.с.24).
27.12.2010 року Донецьким міським центром зайнятості направлено претензію ОСОБА_2, в якій йому запропоновано у добровільному порядку у 15-ти денний строк повернути сплачену суму допомоги по безробіттю у 1 556, 53 грн. (а.с. 12).
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1 станом на 24.01.2011 року не проведена (а.с.9).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державна реєстрація – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.
Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з п. ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в до зайнятого населення, належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Отже, на момент в службі зайнятості ОСОБА_2 належав до зайнятого населення, що унеможливлювало надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, але в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомив про здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої допомоги відповідачем за період з 24.07.2006 року по 18.07.2007 року склала 1 556, 53 грн. (а.с.11).
Відповідно до п. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, якщо час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо повернення вирішується у судовому порядку.
Щодо посилань відповідача на застосування судом ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про надання недостовірних відомостей ОСОБА_2 позивачу стало відомо з листа управління державної Донецької ради. Згідно акту № 71 09.09.2010 року, позивач отримав вищевказаний лист 25.08.2010 року, отже саме з цього моменту обчислюється строк звернення до суду, який спливає 25 лютого 2011 року. Як вбачається штампу кореспонденції Донецького окружного адміністративного суду, даним позовом Донецький міський центр зайнятості звернувся до суду 15 лютого 2011 року. Таким чином суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю у 1 556, 53 грн. (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят шість гривень п’ятдесят три копійки) на р/р 37176002002327 в ГУДК України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511.
Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 травня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 27 травня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Суддя Голуб В. А.