28.04.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ас-289/2011р. Головуючий в першій
інстанції Щербаков С.О.
Категорія 88 доповідач в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Саліхова В.В., Колбіної Т.П.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Севастополі справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та сплату недоплаченої надбавки до пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 13 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, просила визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов’язати відповідача провести перерахунок щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії як дитині війни з 01.06.2008р. по 31.03.2010р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії, стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму підвищення.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач має статус „дитина війни” та, відповідно до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання до пенсії надбавки в розмірі 30% пенсії за віком, проте, відповідач таку допомогу позивачу недоплачував.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 13.08.2010р. позов задоволено частково. Бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя в частині невиплати ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” визнано незаконною, Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя зобов’язано нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 01.06.2008р. по 31.03.2010р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, що відповідає ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично сплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, вказуючи на його необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному об’ємі.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач народилася в 1941 році, є пенсіонером, їй призначено пенсію за віком, має статус „дитина війни” та на неї поширюється ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, в зв’язку з чим вона набула правовідносин з відповідачем.
Відповідно до ст.6, ст.3 цього Закону, дітям війни пенсії або грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, державні соціальні гарантії не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., зміни, внесені пп.2 п.41 розділу ІІ ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, в грудні 2008 року складав 498 грн.
Згідно зі ст.54 ЗУ „Про державний бюджет України на 2009р.”, в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року, а з 01.11.2009р. прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлено на рівні 573 грн.
З січня 2010 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлено 695 грн.
Відповідно до ЗУ „Про державний бюджет України на 2010 рік” мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, з квітня 2010 року становить 706 грн.
З обставин справи слідує, що з 01.06.2008р. по 31.03.2010р. відповідач фактично сплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі меншому ніж передбачене Законом, замість належних 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вірно оцінив обставини справи та прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підставою для скасування рішення не являються, а тому колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 13 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.О. Єфімова
Судді: /підпис/ В.В. Саліхов
/підпис/ Т.П. Колбіна
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В. Саліхов