Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2011 року Справа № 2а-2093/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Кисельової Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Гришиної О.Ю.
та
позивача – ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2
від відповідача – Горбенка Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання рішення нечинним та скасування рішень про покарання та звільнення та поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИВ:
10 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання рішення нечинним та скасування рішень про покарання та звільнення та поновлення на роботі.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 15.08.1995 року він був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України відповідно до наказу №100 від 16.08.1995 року.
25 грудня 2010 року о 00-25 годині було зафіксовано факт керування ним транспортного засобу «ГАЗ-24» державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння, у результаті чого працівниками ДАІ відносно нього було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
29 грудня 2010 року було видано наказ № 2019 від 29.12.2010 року про покарання окремих працівників міліції Алчевського МВ УМВС України, а 04.01.2011 року він дізнався, що його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України відповідно до наказу № 2 від за п.64 «є».
Вважає, що при звільненні посадовими особами УМВС України в Луганській області порушено положення пункту 10 ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки не враховано його попередню поведінку та ставлення його до виконання службових обов’язків.
Звертає увагу на те, що він пропрацював у органах внутрішніх справ більше ніж 15 років, мав лише два зауваження, проте, мав багатий перелік заохочень, а саме: подяк – 11, грошима – 10 та був нагороджений медаллю «За сумлінну службу».
При його звільненні з органів внутрішніх справ України, керівництвом не було враховано також вимоги п.15 ст.14 Дисциплінарного статуту, в якому зазначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Крім цього, його було звільнено з органів внутрішніх справ раніше ніж Алчевським міським судом Луганської області було винесено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн.
Він визнає той факт, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння і під час розгляду справи в Алчевському міському суді Луганської області визнав свою провину і навіть сплатив штраф, проте вважає, що його притягнули до відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення.
Просить визнати нечинними та скасувати накази УМВС України в Луганській області
№ 2019 від 29 грудня 2010 року, № 2о/с від 04 січня 2011 року та зобов’язати УМВС України в Луганській області поновити на роботі в ОВС.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та додатково суду пояснили, що позивач являється сумлінним працівником, більше 15 років працює ОВС.
Зазначили, що позивач визнав себе винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та відповідно до постанови Алчевського міського суду Луганської області сплатив штраф у розмірі 2550,00 грн., проте був притягнутий до відповідальності за одне і те саме правопорушення двічі.
Крім цього, звертають увагу суду на те, що наказом №1916 від 10.12.2011 року позивача було заохочено як співробітника ОВС та нагороджено відзнакою МВС України «За сумлінну службу, 20.12.2010 року цю нагороду йому було вручено, однак, в той же день – 20.12.2011 року було видано наказ № 546 про покарання його за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов’язків та оголошено усне зауваження. З вказаним наказом позивач не був ознайомлений під підпис та вважає, що вказаний наказ про покарання сфальсифіковано посадовими особами ОВС.
Також вказав, що для надання пояснень при проведенні службового розслідування не викликався та коли його ознайомлювали з атестаційним листом за період з жовтня 2010 року до січня 2011 року він особисто здійснив напис, що згоден, зазначив дату – 03.01.2011 року та поставив особистий підпис.
Коли його ознайомлювали з результатами атестування, то він також здійснив напис, що згоден, поставив особистий підпис, однак дату особисто не вказував і графа, де має зазначатися дата була не заповнена.
Що стосується повідомлень, які направлялись УМВС України в Луганській області та Алчевським МВ УМВС України від 05.01.2011 р., 28.01.2011 р. про необхідність з’явитися до УКЗ УМВС в Луганській області для отримання трудової книжки, військового квитка та копії наказу про звільнення він не отримував, а був повідомлений про необхідність з’явитись для отримання вказаних документів - 01.02.2011 року та 10.02.2011 року отримав зазначені вище документи під підпис.
Крім цього, зазначив, що він не збирався сідати за кермо свого транспортного засобу у стані алкогольного сп’яніння, однак, був змушений, оскільки отримав телефонний дзвінок від своє дружини, яка є вагітною, проте, ця причина не була взята до уваги у якості пом’якшуючої обставини ні працівниками ДАІ, ні посадовими особами ОВС при проведенні службового розслідування.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в запереченнях на адміністративний позов пояснив наступне.
Позивача було звільнено наказом УМВС від 04.01.2011 року за п.64 «є» «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС». Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, який виразився в тому, що 25.12.2010 року о 00-25 годині під час несення служби з нагляду за дорожнім рухом нарядом дорожньо-патрульної служби відділу Державтоінспекції у м.Алчевську був виявлений факт керування начальником ІТТ Алчевського МВ УМВС України в Луганській області майором міліції ОСОБА_1 автомобілем «ГАЗ-24» державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. У зв’язку з цим працівниками ДАІ було запропоновано пройти медичний огляд, ОСОБА_1 від проходження медичного огляду не відмовився. Після цього працівники ДАІ доставили позивача до Перевальської обласної психоневрологічної лікарні для проведення медичного огляду, за результатами медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння ( висновок огляду від 25.12.2010 року № 1724). Працівниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, позивачем було порушено вимоги Дисциплінарного статуту ОВС України та відомчих нормативних актів.
Наказом МВС України «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та дисципліни серед особового складу ОВС України» від 12.10.1997 р. № 708 пріоритетним напрямком у діяльності співробітників міліції усіх рівнів визнано роботу зі зміцнення дисципліни і законності.
Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам встановлених законами та спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтуються на усвідомленні кожним з них свого службового обов’язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.
Відповідно до положень Директиви МВС України від 28.04.2004 р. № 8 підкреслюється, що дисципліна в ОВС зобов’язує кожну особу рядового та начальницького складу дотримуватися законодавства, виконувати вимоги присяги, наказів, статутів, з гідністю та честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку , утримувати інших від порушень правопорядку.
МВС України було видано наказ № 81 від 16.03.2007 р. «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю й травмуванню особового складу».
Згідно з п.3.17 вказаного наказу МВС «до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення – звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують таки факти понижують в посаді».
Таким чином, МВС визначило тяжкість такого проступку, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, і чітко визначило, що за таке правопорушення приймається рішення як звільнення з лав ОВС.
Позивач був ознайомлений з даним наказом і з наслідками його порушення, що підтверджується його зобов’язанням.
Також звернув увагу суду на те, що факт керування позивачем автотранспортном в стані алкогольного сп’яніння знайшло свого підтвердження у ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду протоколу позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, та на нього рішенням суду було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн.
Позивача не було притягнуто до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, а його було притягнуто до відповідальності у відповідності до ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу.
Таким чином, виконуючи вимоги наказу МВС №81 від 16.03.2007 р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС.
При проведенні атестації та звільненні позивача також було врахована його попередня поведінка, ставлення до служби, тяжкість скоєного проступку.
У задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з закріпленими в статтях 10 та 11 КАС України принципами рівності та змагальності сторін судового процесу сторони рівні в правах та обов'язках, зокрема, в обов'язку доказування своєї правової позиції. Сторони рівні вимагати та заперечувати проти вимог іншої сторони.
Незважаючи на ці принципи та в порушення обов'язку доказування своєї правової позиції ОСОБА_1 не представлено доказів, які б спростовували висновки проведення атестації та службової перевірки, сумніви в об'єктивності яких відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 15.08.1995 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України відповідно до наказу №100 від 16.08.1995 року.
25 грудня 2010 року о 00-25 годині було зафіксовано факт керування позивачем транспортного засобу «ГАЗ-24» державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння, у результаті чого працівниками ДАІ було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
29 грудня 2010 року було видано наказ № 2019 від 29.12.2010 року про покарання окремих працівників міліції Алчевського МВ УМВС України, а 04.01.2011 року позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України відповідно до наказу № 2 від за п.64 «є».
21 січня 2011 року постановою Алчевського міського суду Луганської області ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн., який позивач сплатив, що підтверджується копією постанови та підписом секретаря судових засідань із написом про те, що штраф сплачено.
Позивачем було порушено вимоги ст.5 Дисциплінарного статуту ОВС України та
наказу МВС України № 81 від 16.03.2007 р. «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю й травмуванню особового складу».
Позивач був ознайомлений з даним наказом і з наслідками його порушення, що підтверджується його зобов’язанням.
Крім цього встановлено, що наказом №1916 від 10.12.2011 року позивача було заохочено як співробітника ОВС та 20.12.2010 року нагороджено відзнакою МВС України «За сумлінну службу.
Також встановлено, що 20.12.2011 року було видано наказ № 546 про покарання позивача за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов’язків та оголошено усне зауваження.
Щодо твердження позивача стосовно того, що з вказаним наказом він не був ознайомлений під підпис, в судовому засіданні спростовано наданою копією наказу, на зворотній стороні якого міститься особистий підпис позивача ОСОБА_1 із зазначенням того, що з даним наказом він ознайомлений.
При розгляді справи позивачем заперечувався той факт, що направлялись повідомлення УМВС України в Луганській області та Алчевським МВ УМВС України від 05.01.2011 р., 28.01.2011 р. про необхідність з’явитися до УКЗ УМВС в Луганській області для отримання трудової книжки, військового квитка та копії наказу про звільнення, проте в судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи факт направлення УМВС України в Луганській області та Алчевським МВ УМВС України вказаних повідомлень.
Крім цього, в судовому засіданні з’ясовано, що на момент звільнення позивача зі служби в органах ОВС, він не перебував ні на лікарняному ні у відпустці.
Наказом МВС України «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та дисципліни серед особового складу ОВС України» від 12.10.1997 р. № 708 пріоритетним напрямком у діяльності співробітників міліції усіх рівнів визнано роботу зі зміцнення дисципліни і законності.
Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам встановлених законами та спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтуються на усвідомленні кожним з них свого службового обов’язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.
Відповідно до положень Директиви МВС України від 28.04.2004 р. № 8 підкреслюється, що дисципліна в ОВС зобов’язує кожну особу рядового та начальницького складу дотримуватися законодавства, виконувати вимоги присяги, наказів, статутів, з гідністю та честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку , утримувати інших від порушень правопорядку.
Згідно п.3.17 наказу МВС України № 81 від 16.03.2007 р. «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю й травмуванню особового складу» до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення – звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують таки факти понижують в посаді».
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статусу особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Щодо твердження позивача, що його було притягнуто до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, в судовому засіданні не доведено, оскільки позивача не було притягнуто до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, а його було притягнуто до відповідальності у відповідності до ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу.
У результаті чого, виконуючи вимоги наказу МВС №81 від 16.03.2007 р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС та підстав вважати, що з боку посадових осіб МВС України в Луганській області допущені порушення трудових прав ОСОБА_1 відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання рішення нечинним та скасування рішень про покарання та звільнення та поновлення на роботі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 18 травня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 118, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання рішення нечинним та скасування рішень про покарання та звільнення та поновлення на роботі – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 18 травня 2011 року.
Суддя Є.О. Кисельова